У бій за волю

Будемо літати,

І в кайданах сиротами

Волю виглядати…

Абез-інта, 1955 р.

Найдорожчій матусі

присвячую

МАТИ

Поема

Заснуло, замовкло село під горою,

Землицю сповила темнесенька ніч,

Сповила, як мати, дитя пеленою.

Заснула в обіймах грайливая річ.

На лоні небеснім лиш зіроньки сяють,

Та місяць старенький де-де спогляда —

Про вічність і правду з любов’ю навчає, —

Як батько маленьких дітей догляда.

Часом й пожартує — під вус усміхнеться,

То скриється тихо собі в бур’янах…

А то заморгає, та вмить стрепенеться,

Тай знову мандрує в безмежних ланах.