У бій за волю

І щирого слова.

А хто скаже? Хто приласка?

Де рідная мова?!

Нема. Взяли «добрі дяді»,

Онучі пошили

Тай сміються… І наготи

Нічим не закрили

Сини рідні розсіяні

В чужині блукають,

Та, хрест важкий двигаючи,

Волю виглядають.

Вітай, думо, доле моя,

Щиренько вклонися,

Обніми від всього серця!

І назад вернися.

Поплакати хоч з тобою

Веселіше буде,

Тай розкажеш таки дещо,

Як то живуть люди…

Та все удвох опівночі