TextBook – Пóляк?
– Tak.
– Армія крайова?
– Tak.
– Ти з ними зв’язана? Конфідент?
– Tak. Тепер ви розумієте, що я така, як ви.
– Не така! – вирвалося в Гармаша.
– Нехай.
– О, Matka Вoska! Нехай, ми в однаковому становищі, розумієш то чи не розумієш?
Коломієць зрозумів – пора втручатися.
Опустив пістолет, ступив уперед, став між ними.
– Слухайте, мені до лампочки ваші тутешні стосунки. Її правда, Гармаш. Їй теж не треба, аби німці випасли й накрили її тут. Ця жінка працює проти німців, а значить – на нашому боці.
– Не значить, – уперто гнув своє повстанець. – Не на нашому.
Ванда клацнула пальцями, привертаючи до себе увагу.
– Я бачу, ти не є з цих країв. Не тутешній.
– Але не чужий, – парирував Максим. – Мовчіть обоє, слухайте мене, – побачивши нарешті увагу й перевівши подих, повів далі: – Ми всі зараз, як то кажуть, в одному човні. Хочемо ми того чи ні, подобається чи ні. Ніхто з нас трьох не збирається бути викритим. І не думаю, що ти, Гармаш, готовий здати Ванду в гестапо тільки через те, що вона працює на польське підпілля. А вона навряд чи хоче виказати німцям тебе, бо ти український повстанець.
– За інших обставин…
– У нас нема інших обставин! – гаркнув Коломієць, перервавши Гармаша на півслові. – Нема!
– Тихо будь, – завважила Ванда.
Максим стишив голос, повторив:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чорний ліс» автора Кокотюха А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя Ванда“ на сторінці 29. Приємного читання.