Розділ «Частина третя Ванда»

– Де?

– Там, усередині. Я не вірю ляшці, просто так вона б сюди не привела.

– Ну, сиди. А я чомусь вірю.

Коломієць ковзнув назовні першим, легко перескочив через паркан. Ванда запитально глянула на Гармаша, той кивком показав їй на двері:

– Іди. Я проведу, товариш зустріне. Як що не так, курво, здохнеш першою.

Настала її черга знизувати плечима. Трималася спокійно, вийшла, зайшла у двір, лишивши хвіртку прочиненою. Цей момент виглядав найбільш сприятливим для провокації з її боку, бо зараз цілитися в неї було складно. Але Ванда поводила себе на диво спокійно і, схоже, не збиралася провокувати. Глянувши на всі боки й переконавшись – ця вкрита зеленню вулиця в цей момент для нього безпечна, Гармаш теж ковзнув з автівки під захист паркану. Зачинив хвіртку зсередини, аж тепер перевів подих.

Ванда із Максимом уже стояли на ґанку. Дуло все ще дивилося на жінку.

– Точно сама? – перепитав повстанець.

– Майже, – мовила Ванда, тут же поспіхом запевнила: – Панству ніхто й нічого не загрожує. Ходіть.

Вони пройшли всередину. Коломієць ступив першим, переконавшись – тут справді нікого. Відзначив закриті серед білого дня завіси на вікнах, півтемряву, чомусь заспокоївся. Схоже, ця Мостовська сама когось боїться. Або – стережеться. Звісно, за співпрацю з німцями можна так само отримати кулю, як щойно її дістав Юркевич.

Гармаш тим часом знову зібрався щось запитати, але Ванда випередила його.

– Там – ляда, погріб. Спустіться туди хтось один, усе стане ясно.

Максим сіпнувся в указаний бік. Гармаш жестом зупинив його.

– Стій, – і до Ванди: – Хто там у тебе?

Ванда втомлено сіла на стілець. Коломієць примостився на краєчку столу, тримаючи пістолет у зігнутій правиці.

– Стань далі від вікна. Не маяч, – сказала полячка. – Нікуди я звідси не подінуся. Можеш не цілитися в мене. Але як хочеш – цілься.

Коломієць промовчав, та від вікна відступив, спитав Гармаша:

– Чого боїшся?

– Не боюся. Але й не вірю сій ляській курві, – і додав для чогось: – Жодній не вірю. Хто там у тебе, скільки їх?

– Поранений, – відповіла Ванда. – Один.