TextBook Люди ахнули, вчувши той останній гріх.
– Не мав-єм віри в Бога, ходив-єм по ворожбитах, був-єм у паливоди, учив-єм ся примов і зашептів… Кривди людської на собі не тямлю, не пам’ятаю… Боже, милостив буди мені, грішному! Боже, очисти гріхи мої! Без числа-м согрішив, Господи, прости мені!.. Простіть мене, люди добрі! – ослабаючим голосом просив прощення хворий.
– Най тя Бог так простить, як ми тебе прощаємо! – в один голос відповів зібраний народ.
– Правди нема на світі: кождий туманить світ, ніхто Бога не боїться… Конець світа приходить… Один з другого кров ссе, ситий голодного не знає, багач мучить бідного, сильний ногами толочить слабого; яке тут може бути благословенство Боже? – щораз тихше говорив Гнат, а слухачі кивали головами.
– Чей єго Пан Біг простить! – говорили баби. – Трохи послабує та й вийде…
– То єму лиш така година прийшла була.
– Хто знає? Така річ любить завертати.
– Опадами приходить… А дурна Гриниха? Не тямите? Часами говорила як при розумі, а як зайшло на неї, то мало село не спалила.
– Жінку хотів різати…
– Хто знає, що ще з него буде?
– Єгомосць що скажуть?
– Що мають казати?
– Сповідь перед людьми зробив…
– Е, хто такому що зборонить…
– До ворожбитів ходив учитися примов.
– От не журіться чужими гріхами; у кождого своїх досить.
– Та я лиш так… Прийшло до слова…
Хворий опустив голову на подушки й лежав неподвижно: примкнені, запалі очі, бліде лице нагадували мерця. По хвилі зачав рушати губами і слабим голосом просився до хати. Люди перенесли його на постіль і потому зачали розходитися.
До вечора був хворий спокійніший і говорив цілком розсудно. Під вечір, коли сонце зайшло і рясна роса скропила землю, привиди почалися наново. Він бачив знов чотирьох євангелістів при постелі, просився в них, щоби його пустили зловити Шуличку, що лізе нага, коміть головою[93] на хрест, котрий стояв на найвищім місці Ялинки; коли ж євангелісти не хотіли пустити його, він вилаяв їх. Вони перекинулися в чортів, і він з розпукою вирвався з хати й мов несамовитий летів горі стежкою до старого, з перегнилим, скривленим перехрестям, хреста.
На крик жінки пустилися за ним сусіди в погоню і по довгій і впертій боротьбі привели хворого до хати.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Антологія української готичної прози. Том 1» автора Винничук Ю.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Михайло Петрушевич“ на сторінці 15. Приємного читання.