Розділ «Гвєздослав КРИВАВІ СОНЕТИ»

Як лиш настигне слабшого — термосить,

здирає, гнобить, кривдить, нищить, б'є;

зжере всю Землю — жерти ще попросить —

та іншому і крихти не дає!

Дух владолюбія, тиран століть,

то він, закутий в панцирі, при зброї

на обрії, мов хмар важких сувої,

здавивши горло людськості, — стоїть;

він — руху страх, очища — жовчна їдь,

так лицемірно в скрушнім супокої

молитву творить, ласки пресвятої

благає — о, найгірше із порідь!

Про те ж і не подумає ніколи,

що сказано в Писанні: «Не убій!»

Він, мов ягнят в різницю на заколи,

жене людей, кривавий лиходій,

він світ вдягає в пломені й кодоли,

взуває — в попіл, кличе на розбій!

Розкручена, як вир, гримить війна,

реве, подібна до Левіафана,