Розділ «Гвєздослав КРИВАВІ СОНЕТИ»

і тих, що нагорі стоять, при владі,

струсне — їх пам'яті наперекір?

Та й чи збагнуть вельможні ту науку,

що людська кров — то благородна теч;

за плугом краще йти, ніж у багнюку

лягати під багнети і картеч;

чи мирові вони простягнуть руку,

назавжди в піхви заховавши меч?

Якби народом кожним кожна втрата

оплакана була, якби, якби

ті незчисленні жертви та гроби,

що світ зробили краєм Йосафата,

та стали сходами — міцніш булата! —

до мирної, щасливої доби,

де б ми жили без підлості й злоби,

хваливши Бога й шанувавши брата…

Будь істинним, якщо ти є народ,

зметни з плечей тягар заліза й крові,

служи собі снагою всіх щедрот,

під ноги не стелися чужакові,