Мене ж поглинула печалі темна хлань,
Що, відступаючи, лишає, наче море,
На вибляклих устах болото спогадань.
Намарно, подруго, в ласкавості й довірі
Ти до грудей моїх зомлілих припадеш,
Немає серця там — його пожерли звірі,
І жінки лютий зуб впивався в нього теж!
Що моє серце? Бруд, пристанище облуди,
Колись — палац, тепер — запльована корчма…
— Та ні, пашать життям ще ваші голі груди!..
Красо, нагайко душ, цього ти ждеш сама!
Вогненним поглядом, сяйнистим, наче свято,
Лахміття це спали, що звірами потято!
СІЗІНА
Діану уявіть, що в сонячну годину
На злотнім повозі летить через поля:
Волосся палахтить, одкинуте за спину,
Вітрам одкрита плоть засліплює здаля!
А може, Теруань, що любить різанину,
Ви бачили — вона в палати короля
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Шарль Бодлер СОНЕТИ“ на сторінці 23. Приємного читання.
TextBook