Розділ «Шарль Бодлер СОНЕТИ»

Мовчи, наївна! Будь весела, як дитина:

Буває, не Життя, а Смерті павутина

Тримає міцно нас, мов кайданів сувій.

Тож дай моїй душі хмеліти від омани,

Пірнати в глиб очей твоїх, як в океани,

Дрімати в затінку твоїх великих вій!

Що цього вечора, моя душе убога,

Самотня й стомлена, що нині скажеш ти

Божественній красі, яку збагнуть незмога,

Чий зір тебе підняв і наказав цвісти?

Ми гордощі свої обернемо в похвали

І скажем: Дух її сяйнистий, мов алмаз!

Це врода Ангела, що все в ній досконале,

У світло поглядом вона вдягає нас.

Чи то на вулиці, чи в самотині, вдома,

Вона з'являється у вигляді фантома,

Як палахкий вогонь, і каже спроквола:

«Заради мене ви любіть лише Прекрасне,

Я — Ангел-захисник від ницості і зла,

Мадонна й Муза я, і сяйво непогасне!»