Розділ «Шарль Бодлер СОНЕТИ»

Проходять погляди, ці очі, сяйва повні,

Що намагнітив їх учений херувим.

Божественні брати, мої брати духовні,

Проходять і печуть тим зором вогняним,

Вони, рятуючи від пастки та наруги,

На шлях Прекрасного скеровують мене.

Господарі мої, мої покірні слуги,

їм підкоряється єство моє сумне.

Містичним світлом ви палаєте, зіниці,

Так свічі вдень горять, печальні жалібниці,

Та блідне їх вогонь у сонця мережі…

Смерть прославляючи, горить їх волоконце,

А ви ж співаєте Пробудження душі,

Світила, що його не згасить жодне сонце.

Як до розпусника в сіянні Ідеалу

Заходить світло дня, рум'яне, мов дитя,

Тварюка заспана вчуває каяття,

І ангел будиться в гидкій душі помалу.

Для очманілого, який страждає, й снить,

І згадує свої блазенства низькородні,