Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Лякливо звершує свій перший круг.

В тумані грають буйно хвилі Шари.

З криниці в гаї — полум'я ковток.

Сміливих мрій непереборні чари,

Розважливості перший холодок.

Шугає яструб мислі крізь гущари

Над осокою річкових заток.

Вкриває осінь інеєм стіжок,

Згущає, за традицією, хмари.

Розплутать хоче блискавиць моток

Ніч горобина. Горобин стожари.

В слідах копита зблискує льодок.

Стерня сивіє. Дощ — як шум лоток

І, наче з обгорілої конари,

На вруно пада золотий листок.

Віконницями мружиться світлиця.

В перинах білих тишина куня.

Від холоду посиніла синиця

Ніяк не може дочекатись дня.

Ріці, як дідові-рибалці, сниться