Дрімає вже, там птиця поспіша
До свого дерева, але пітьмою
Заскочена зненацька й зусібіч,
У кущику чужім стає німою
І мислить: «Я в безпеці, що там ніч,
Хай згущується темінь, повна злуди,
Не хочу й бачити того, що буде!»
САДЯЧИ
Вечеря на столі, пора до хати —
Від праці відриваєш ти мене,
Та мушу я цвіт яблунь поховати
В скупій землі (це квіття запашне
І ніжне, з ним помішана квасоля,
У пелюстках — поморщений горох),
А може, ти забудеш, нащо з поля
Мене зовеш, і будем далі вдвох
Землі весняної рабами. Гріє,
Горить любов, допоки в ґрунт кладем
Зерно, до часу, як земля стемніє
Від бур'яну, і паросток ножем
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 38. Приємного читання.
TextBook