Постукала у двері спозарана…
Виходжу з хати й чую вже здаля —
Голосить в Голосієві земля:
«Ой синку мій, велика в мене рана…»
2Не плачте, Ярославно, їде князь —
Тепер його вже не беруться стріли.
Лакузи Кончакові подуріли,
Перед полоненим упали в грязь.
Обличчя в нього тільки помарніле —
Не легкома доріженька далась,
Від іскри із підкови зайнялась,
І коні, ведучи вогонь, летіли.
Дивіться, Ярославно, на щитах
Його несуть хоробрі побратими,
Та ви лише скажіть йому: — Максиме!..
І він прокинеться, як вічний птах,
Із попелу сивин своїх воскресне,
Щоб вам життя своє віддати чесне.
3Він дні свої, як сосни злотокорі,
Для нив будущини спалив дотла.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дмитро Павличко СОНЕТИ“ на сторінці 91. Приємного читання.