Розділ «Дмитро Павличко СОНЕТИ»

Звичайно, десь там ходять кораблі,

Та все громаддя вод здвигають плечі

Моїх далеких предків. Море йде.

1979

Я весь охляв. Пропаща моя праця.

Камінна брила знов скотилась вниз,

А жолобом, який вона пробила,

Пішла з гірського джерела вода.

Тепер мені напевно буде тяжче

Слідами мокрими, проти води,

Викочувати камінь на вершину,

Але дороги іншої нема.

Я витрутив наверх свою опоку,

Та вирвалась вона мені із рук,

І загуділа, скачучи, в долину.

Тоді я нахиливсь до джерела,

Напивсь води, умив лице від поту,

Зміцнів і взявся до роботи знов.

2004

Ти не сказав нікому про той час,