Розділ «Дмитро Павличко СОНЕТИ»

Гучний вогонь з небесних територій,

На правду встановити мораторій,

Лож воскресити в камені старім ?!

Ніхто не знає, як воно стається,

Що згашена і витоптана грань

Новим високим полум'ям береться, —

Знов правда вибухає, де не глянь,

І дух встає із праведного серця,

З болінь життя і страдницьких писань.

Ще ненароджений, я був при тому

Світінні правди, мудрості й жалю,

Що в іскри обертає тлін і тлю,

Дає величчя духові малому.

Спадали з неба голубого строму

Зірниці, наче зерна кукілю.

І те чоло, що схоже на ріллю,

Світилося з труни крізь смерті втому.

Я народився, щоб іти за ним,

Та не в знаменні темної скорботи,

А в прапорі з розкриллям молодим.