Розділ перший Історія Міністра

— А тобі що до того? — відгукнувся Арсен грубіше, ніж би хотів.

— Які твої плани на майбутнє? — запитав Максим тоном шкільного завуча.

— Ну…

Арсен ніколи не знав, що відповідати на це питання. На щастя, йому не дуже часто його ставили. У дитинстві простіше: ким ти хочеш бути? Пожежником! І всі зворушуються.

— Ні, серйозно, Арсене. Ти хлопець не останній. Судячи з досвіду Міністра… Політика? Бізнес? Що?

— Я не знаю, — пробелькотів Арсен. — Не вирішив.

(Він знав наперед, як це буде. Його спільно «вступлять» у якийсь крутий виш, і доведеться кілька років там киснути, вивчати якісь дурниці, постійно ризикуючи, що тебе причавить чиясь роздута зарозумілість. А потім сидіти в просунутій конторі, вічно нервуватися, вичавлювати усмішку, дотримуватись дрес-коду, дбати про статус, і все це роки, роки, перш ніж удасться досягти рівня якого-небудь Чебурашки. З якою радістю він став би хоч сторожем, аби не працювати, а день і ніч присвячувати грі…)

Він не втримався й зітхнув.

— Розумію, — вкрадливо сказав Максим. — Тепер послухай мене. Я пропоную тобі роботу. Дуже, дуже цікаву й прибуткову. І з колосальною перспективою.

— Так буває? — недовірливо запитав Арсен.

— Забув? Я тобі розповідав про нашу контору: ми працюємо, серед іншого, над психологією та соціологією мережевих ігор. Співпрацюємо з розробниками. Йдеться про серії ігор нового покоління: таких, що поруч з нею «Королівський бал» здасться будиночком Барбі.

І він глянув несподівано гостро, з-під лоба. Арсен подумав, що замолоду Максим, напевно, займався боксом — не дарма такі великі круглі вуха так щільно прилягають до голови.

— Так, і все-таки, — непевно почав Арсен, — у чому ця робота… полягає?

— Багато аспектів. Тестувати ігри, випробовувати за завданням окремі фрагменти та властивості. Робити, по суті, майже те саме, що ти робив своїм Міністром: жити в грі. У багатьох іграх.

— Bay, — тихо промовив Арсен, ще не готовий вірити своєму щастю.

— Отож-бо й воно, що «вау». Є нюанс: я не гарантую, що ти одержиш це місце. У нас дуже конкурентний бізнес. На одне місце наразі претендує кілька десятків душ народу.

— Мені їх наперед жаль, — подумавши, сказав Арсен.

Максим розсміявся:

— Не варто занадто серйозно до всього цього ставитися, це гра: ти надієшся на виграш, але маєш бути готовий до програшу. А якщо ти переможеш… Ти здобудеш владу, таку саму, а то й більшу, ніж влада Міністра. У реалі. Тут і зараз.

Він обвів кімнату широким жестом, ніби запрошуючи Арсена царювати серед запилюжених стелажів, моніторів та офісних столів.