Зомбі

- Можу, - таким самим тоном сказав Ігор.

- А... писав? - раптовий здогад сяйнув мені в голову.

- Писав. "Крюгер" й "Стрибунець" - моі.

Я засміявся. От звідки "макака-резус"!

- "Крюгер" - що це таке?

- Вірус. Рівно о дванадцятій починаe видавати звук, наче скрегочуть кігті.

- Чудово! - посміхнувся я. - Отже, тепер ти мусиш написати вірус, який би ніс цей "тест". Зрозумів?

- Так, - голос програміста лишався таким же безбарвним.

А що, новий вірус можна так і назвати - "Зомбі".

- У випадку небезпеки - знищиш текст і себе. Зрозумів?

- Так.

- Кодову фразу зміни на... скажімо, "Чудова робота!". Ясно?

- Так.

- А тепер поводь себе як раніше. До побачення!

Ігор привітно кивнув й розвернувся до дисплею, а я швидко вийшов з кімнати.

Отже, щe одна. Щe одна людина повністю належить мені. Тепер за допомогою Ігоревого вірусу я захоплю щe більше мозків. А коли настане час - з'явлюсь на телестудію, - чорт, погано, що Стаховича викрили! - зручно вмощуся перед камерою - й з екрану недбало кину народові - своему народові:

- Чудова робота!

І весь світ буде мій.

Але ж, чорт забирай, як все-таки хочеться поглянути, що діeться на дисплеі протягом тих чотирьох хвилин!

Коли я буду володіти світом, мабудь все-таки не втримаюсь...