Зомбі

- Так, з міського каналу. І щe там хтось, я вже не пам'ятаю.

- Й, мабудь, як завжди - саме керівництво?

- Майже так.

- А виявили іх як?

- Та по старому, енцефалографом. Зараз йде вибіркова перевірка, ти в курсі?

Я кивнув. Півроку тому й наш відділ пробував боротись з пошестю. На жаль, без жодного успіху. Киів, а потім Полтава нас обійшли, й тему було згорнуто.

- А збудника виявили?

- Ні. Й навіть приблизно. Пишуть... - Ігор знову кивнув на дисплей. ...що складаeться враження, наче ця штука передаeться поглядом, або... Стривай-но...

Він замовк.

- Ну-ну? - зацікавився я.

- Послухай, виникла ідея.

- З приводу нейрочуми? В тебе?

Ігор кивнув.

- Можливо, вона трохи фантастична, - додав він по паузі. - А можливо, й цілком реальна. Тобі легше судити.

- Ну, то в чому ж суть?

Програміст знову помовчав.

- Ось дивись, - почав він нарешті. - Ця пошесть маe вибірковий характер, так?

- Так, - погодився я. - Майже завжди хворіють "важливі персони".

- Отже, той вірус, чи що воно таке, "знаe", до кого чиплятись, а до кого - ні, так?

- Так.