Зомбі

- Чи можливо це пояснювати природним походженням?

- Мабуть... ні.

- Далі. Поведінка хвороі людини нічим не відрізняeться від нормальноі... поки не буде отримано сигнал...

- Якого й досі не розшифровано...

Ігор ображено пирхнув, замовк, потім підозріло поглянув на телефон.

- По секрету, - скакзав він, накривши прилад, де - цілком ймовірно був захований мікрофон, товстим чохлом від принтеру. - Ми майже скінчили цю справу. Сигнал - це якась невинна фраза, типу "Ну, що там нового?" або "Що чути?". Після того хвора людина починаe виконувати накази... Стрибати з вежі, наприклад, або красти ботулін з лабораторіі.

- Чиі ж накази?

- Це щe не розшифровано. Здаeться, того, хто скаже кодову фразу. Але дуже про це не розпатякуй, це службова таeмниця.

- Звичайно, звичайно. Але... Слухай, що цей мікроб маe штучне походження - здогадувались і раніше. Але де e він? Ніхто його не бачив.

- І не побачить. Бо його нема.

Ігор зробив ефектну паузу і недбало кинув:

- Ця штука передаeться через інформаційні канали. Ну, зір, слух або щe там щось...

- Як комп'ютерний вірус?

- Угу, - програміст посміхнувся. - Це така собі складена на рівні нейронних ядер програмка, що захоплюe керування над людським мозком і...

- Добре, - перебив я. - Але як ти іі введеш? Людина ж не захоче, щоб іі сіломиць набивали невідомо якою інформаціею, так?

- От цього вже я не розумію, - трохи знітився Ігор. - Можливо, це маe бути щось на зразок тексту або малюнку. Або й того і іншого разом. Та що я буду розповідати, це ж ваш відділ займався кодуванням і вводом мозковоі інформаціі?

- Так, так. Але до такого щe не дійшли. Добре... Але ж людина, помітивши щось не те, може припинити ввод інформаціі, так?

- А на цей випадок... Слухай, саме це робить той новий вірусі Треба просто блокувати всі резидентни програми, себто... е-е-е... порушити работу нервовоі системи і...

- Ну, до такого ми точно щe не дійшли.

- Й слава Богу! - буркнув Ігор. - А то б вже півміста чекало б на ваші накази.