Зомбі

- З невеликою різницею...

- Так, я мав на увазі блокування лише окрімоі дільниці пам'яті, тобто вимкнення якоісь конкретноі функціі. Пам'ятяeш?

- Так, приблизно. Малось на увазі, що резидентний сторож не повинен взнати, наприклад, про запис на диск до того, як запис буде закінчено.

- Правильно. А що, може й мені якогось звіра зліпити та випустити?

Ми засміялись. Справді, Ігор був чудовим програмістом, і написати якогось "хитрого" віруса міг якщо й незаіграшки, практично без особливих зусиль. Систему, всі іі ходи і вихіди, він знав чудово. Я, звичайно, в цей справі теж дурнем не був, але мій вірус навряд чи обійшов би найпримітивнішу пастку.

Ладно. Jedem seіne. В галузі нейронів я був, як вважав керуючий відділом, "не геній, звичайно, але не менш як талант."

- А що то в тебе? - зацікавившись текстом на дісплеі, я підсів ближче.

- SoftPanorama.

- Свіжа?

- Останній номер. Ти ще не бачив?

Я заперечливо похитав головою. З милості того ж таки керуючего, наш відділ не мав навідь локальноі мережі, й електронні журнали доходили до нас в останню чергу. А бувало, й зовсім не доходили.

- Що там щe e?

- Та так, різні новини. До речі, знаeш, що в Киeві теж з'явилися випадки нейрочуми?

- Оце тобі! І давно?

- Перший випадок трапився десь з півтори місяці тому, якраз коли ти повернувся.

- Слава Богу! - цілком серйозно сказав я.

- Угу, - посміхнувся Ігор. - Ти вчасно втік. Але в нас те ж саме.

- Хто?..

- Директор авіазаводу, Роман Стахович...

- Це, здаeться, з телевізіі?