Розділ «Атракціон»

— Заходити, заходити!

«Япошка», спадкоємець того нахабного припрошувача, кланявся гостям, пихкаючи і моргаючи хитрющими вічками Братика Кролика.

— Осенно страсная узаса! Осенно! О! Страсней харакірі!

— Три гривні? — раптом посміхнувся Він, згадавши. — Один прюс один порусяецца три?

«Япошка» страшенно зрадів:

— Порусяецца! Порусяецца! Заходити даром!

— Ну навіщо даром? Я заплачу…

— Узас-узас! Тада один прюс один — три пиддесят!

— Добре… зараз я знайду дріб’язок…

— А з собакою можна? Чи отут його прив’язати?

— Мозно-мозно! От вам дві гривня здачі!

Ледве відкараскавшись від божевільного білетера, вони ступили в пащу. Там, у привітній напівтемряві, їх чекав прекрасний, смішний, чудесний чорт із прегарними рогами. Там літав добрий ангел-охоронець, шелестячи могутніми крилами. Там на табличці щирився чудовий череп, пробитий чудовою блискавкою. Двоє лякалися до гикавки, реготали до сліз, Він відмахувався від чорта ціпком, Вона утримувала пекінеса, що бажав хапнути ангела за п’яту, атракціон гудів церковним органом, на якому безумець-музикант свінгує хорал Баха в очікуванні хрипатого сурмача з трубою із чистого золота…

Обоє засумували, коли атракціон закінчився.

— Підемо у кафе?

— Підемо!

— Молоді люди, купіть букетик!

Згорблена бабуся простягала їм квіти. Феєрверк гвоздик — бузкових, білих і бордових, загорнених у целофан. Бабуся усміхалася, дивлячись на двох молодих людей, що вийшли з «Ілюзіону „Справжнісіньке пекло“». Вони вийшли в парк, де їх чекав листопад, один із багатьох прекрасних листопадів, що зникають вдалині, у нескінченній алеї життя.

Він хотів обіпертися на ціпок і зрозумів, що забув його в лабіринті.

Вона застрибала по асфальту, розкресленому дитячими «класиками». Поруч стрибав маленький пекінес, несамовито гавкаючи. Напевно, втік із дому та й загубився неборака. Візьмемо його з собою, нехай у нас живе…

Двоє ще довго гуляли парком. Разом із хлопцями біля фонтана пили крижане пиво, ризикуючи застудитися, і співали студентські пісні. Каталися на «Сюрпризі», а потім ходили, як матроси, хилитаючись, тому що земля танцювала під ногами. З’їли мус із журавлини й випили кави з вершками. Впіймали монету в мисці зі сметаною, накинули на штир дюжину кілець і виграли плюшевого слона, з хоботом і вухами. І нарешті, пішли додому, лякаючи слоном щасливого пекінеса.