Розділ «Підемо в підвал?»

шнурка і домовинки. Тільки веди по одному. Тут не всім подобається.

Як комусь може не сподобатися в підвалі, Малюк не розумів.

Але незабаром зрозумів.

З друзями не заладналося. Тільки Валерка Коржик тричі ходив. А потім і йому перехотілося. І дружити з Малюком перехотілося. Але Малюк не дуже переживав. Він уже знав, що більшість людей — дивні. Їм у підвалах не дуже добре.

Коли по телевізору почали показувати фільми жахів, Малюк відразу зрозумів: це комедії про підвал.

Смішні.

Згодом Малюк виріс. Закінчив школу, вступив до університету. Одержав диплом, пішов на роботу. Оженився. Хоча й не відразу. Його першій нареченій не сподобалося у підвалі. І другій теж. Зате з третьою усе пройшло прекрасно! Коли їхньому синові виповнилося сім років, мама і тато підготували йому Великий Іменинний Сюрприз: у цей день вони вперше взяли його із собою в підвал.

Син був у захваті.

Іноді Малюк водив у підвал товаришів по службі та ще декого, наприклад, дурного п’яницю з ножем, що хотів погратися з ним на тролейбусній зупинці. І життя складалося якнайкраще.

А потім Малюк зовсім виріс і навіть постарів.

Одного разу до нього прийшов Карлсон. Довго не приходив, забув, напевно, а тут узяв і прийшов. Малюк теж давно не ходив. Усе більше в ліжку лежав. Тому дуже зрадів.

— Підемо у підвал? — запитав Карлсон.

Він зніяковіло смикав шнурок і намагався не дивитися на Малюка.

— Авжеж, — посміхнувся Малюк. Старий, він враз помолодшав, посміхаючись.

— Ти не боїшся? — тихо запитав Карлсон.

— Ні-і, — розреготався Малюк. — Адже це наш підвал. Чого там боятися?!

Карлсон зітхнув із полегшенням.

І вони пішли у підвал.