TextBook — Це не моя рука. Я почуваю її як свою власну, але... це не моя рука!
— Люба...
— То Дейдра менi не наснилася? Я справдi втратила тiло?
Я зiтхнув i коротко вiдповiв:
— Так.
Якийсь час вона мовчала, уважно розглядаючи свої (тепер уже свої) руки. Потiм сказала:
— Допоможи встати, Артуре.
— Але...
— Я хочу переконатися, що здатна ходити. Я мушу знати, що тiло слухається мене. Iнакше точно збожеволiю.
Проти цього я не мав що заперечити. З моєю допомогою Дiана встала i, загорнувшись у плед, обережно зробила кiлька крокiв. Колiн, Морган i дiвчата дивилися на неї як на повсталу з могили... а власне, так воно й було.
— Здається, все гаразд, — полегшено констатувала вона.
— Так, — пiдтвердив я.
— Здається, в мене гарнi ноги.
— Вони чудовi.
— Схоже, я висока i струнка...
— Так.
Дiана змiряла неуважним поглядом присутнiх i пiдiйшла до стiни, де висiло дзеркало. Побачивши в ньому своє вiдображення, вона захоплено зойкнула, i менi навiть довелося притримати її, щоб не впала.
— Тобi подобається? — запитав я.
— Ще б пак! Ранiш я була просто гарненькою, а тепер... тепер я неперевершена красуня! Ти кохатимеш мене i в цьому тiлi, Артуре? Так?
— Як бо iнакше, — вiдповiв я, мiцно обiйнявши її.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Син сутінків і світла» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „частина четверта ХАЗЯЙКА ДЖЕРЕЛА“ на сторінці 85. Приємного читання.