Розділ «частина четверта ХАЗЯЙКА ДЖЕРЕЛА»

Дейдра стояла перед нами цiлком гола, а її золотаво-руде волосся розвiвалося на вiтрi. Дивлячись на неї, я просто не мiг не згадати нашу першу зустрiч на галявинi бiля лiсового озера... Моє серце защемiло.

— Дейдро! — гукнув я. — Ми були щасливi, коли кохали один одного. Це тривало недовго, але ми були справдi щасливi.

— Так, Артуре. Ми були щасливi, — вiдповiла Дейдра i ступила в безодню.

Джерело миттю заспокоїлося. Вiтер негайно ущух, i тиша задзвенiла в наших вухах.

— От i все... — тiльки й встигла сказати Бренда, перш нiж Джерело вибухнуло.

*

Я отямився на канапi у вiтальнi замку Каер-Сейлген. Поруч зi мною сидiла Бренда й енергiйно протирала очi — мабуть, щойно прочумалася. Колiн, Морган, Дана, моя донька i Бронвен не звертали на нас уваги. Вони з’юрмилися навколо сусiдньої канапи i про щось перешiптувалися. На тiй канапi... Боже! Там лежала Дейдра — гола, нерухома. Її розкiшне волосся було розкидане по подушцi, обрамляючи неприродно блiде, безживне обличчя...

Мов пiдкинутий пружиною, я скочив на ноги й кинувся до неї.

— Дейдра!.. Як вона?

Колiн похмуро глянув на мене:

— Кепськi справи.

— Вона жива? — запитала Бренда.

— Не зовсiм, — вiдповiла Дана. — Але й не мертва. Пульс слабкий, але є, всi життєво важливi органи функцiонують нормально, хоч i сповiльнено.

— Кома?

— Певно, так. I то дуже глибока. Нам нiяк не вдається привести її до тями. Що сталося?

— Дейдра занурилася в Джерело, — сказав я. — А потiм... Потiм наче вибухла термоядерна бомба. Це все, що я пам’ятаю.

— А ти, Брендо? — запитав Колiн.

— Те ж саме. Джерело поводилося незвичайно...

— Воно й зараз поводиться незвичайно! — вигукнула моя донька. — Мовчить, не вiдповiдає менi. Не пускає в Безчасiв’я. Не дозволяє керувати Образом... Я геть безпомiчна, тату!

— Вже нi, — почувся знайомий голос. — Джерело потребувало часу, щоб здобути Хазяйку. Тепер воно знову до ваших послуг.