Розділ «частина четверта ХАЗЯЙКА ДЖЕРЕЛА»

— От i будеш пiсля мене.

— Агов, дiвчата, — сказав я. — Що ви не подiлили?

— Путiвку в Безчасiв’я, — замiсть них вiдповiла Дейдра-старша. Вона сидiла на канапi поруч з Даною, одягнена у квiтчастий халат, i мала набагато спокiйнiший вигляд, нiж iншi, хоча саме її чекала зустрiч з невiдомим. Я вразився такому самовладанню.

— Бренда вважає, — додала Дана, — що нам не варто проводжати Дейдру всiєю юрбою.

Я схвально кивнув, бо й сам так думав. Крiм усього iншого, Дейдра почуватиметься нiяково, роздягаючись догола в присутностi сiмох людей, троє з яких — чоловiки.

— Думаю, двох досить, — сказала Бренда. — Ти, Артуре, як глава Дому, i одна з наших Хазяєчок. Але хто саме — вони не можуть домовитися.

— Це маю бути я, — озвалася донька. — Хоч я несправжня Хазяйка, та однак Хазяйка. Моя присутнiсть при передачi влади обов’язкова.

— Так вимагає Джерело? — запитав я.

Дейдра-менша розгубилася:

— Ну... власне...

— Воно нiчого не вимагає, — зловтiшно прокоментувала Бронвен. — Йому це по барабану. А позаяк я старша за вiком...

— У-тю-тю! Бабуся Бронвен! Тримаєте, зараз я впаду...

— Годi, — сказав я. I запитливо глянув на старшу Дейдру: — Кого вибереш?

— Бренду, — без роздумiв вiдповiла та.

По тому, як нишком усмiхнулася сестра, я зрозумiв, що вона сподiвалася на таку вiдповiдь. Бренда навмисно спровокувала сварку Бронвен з моєю донькою, щоб Дейдра не обрала жодну з них.

— Iнцидент вичерпаний, — твердо мовив я, припиняючи будь-якi протести з боку незадоволених. — До Джерела йдемо ми з Брендою.

Дана рвучко обняла Дейдру-старшу за плечi i сказала:

— Нас не можна назвати сердечними подругами, але... Я завжди любила тебе.

Дейдра поцiлувала її в щоку.

— Я теж люблю тебе, — вiдповiла вона i встала з канапи. — Давайте не влаштовувати сцен. Зрештою, ми не на похоронах. Я лише занурюся в Джерело. I все.