Розділ «частина четверта ХАЗЯЙКА ДЖЕРЕЛА»

— Тобi так здається.

— Аж нiяк. А ще я вiдчуваю, що ти тягнеш час. Тому ось моя умова. Якщо за п’ять хвилин Артур не повернеться, я вколошкаю Амадiса. Потiм убиватиму вас по черзi з iнтервалом у хвилину — всiх, окрiм Пенелопи, що потрiбна менi для iнших цiлей. Так i передай Артуровi.

Пенелопа затулила обличчя руками й тихо заплакала. Амадiс дивився на Джону з якимсь забобонним жахом.

— Добре, передам, — сказала я, а натомiсть подумки запитала в Моргана: „Як справи?”

„Нормально. Артур i Дана iнтенсивно вирощують Дейдру”.

„Маєш з ними зв’язок?”

„Лише одностороннiй. Коли стане геть кепсько, дам їм умовний сигнал до повернення. А на крайнiй випадок маю при собi камiнцi”.

„Гаразд”. — I я знову звернулася до Джони: — Артур попереджений. А тепер прошу, продовжуй свою цiкаву розповiдь. На чому ти зупинився?

Якийсь час Джона мовчав, покусуючи губи.

— Нi, ви точно щось замишляєте. Але що? — Вiн зiтхнув. — Ай, дiдько з вами. Продовжу. Коли Александр довiдався, що я син Артура, вiн, мабуть, хотiв порiшити мене. Але потiм побачив, як я ненавиджу батька, i змiнив своє рiшення. На думку йому спала веселiша iдея — пiдсунути сина свого ненависного брата iзраїльтянам як члена їхньої королiвської родини.

— I як вiн це влаштував? — запитала я, вирiшивши втручатися в розповiдь Джони при першiй же лiпшiй нагодi, щоб виграти час. — Як йому вдалося видати тебе за сина Iсаї?

— Завдяки збiгу обставин. Рiч у тiм, що Iсая справдi мав сина, народженого вiд простої смертної на Землi Аврелiя.

— Вiн знав про нього?

— Певно, що нi. Iнакше привiв би його у свiй Дiм. Зважаючи на все, дитина народилася вже пiсля його смертi.

— А що з ними сталося? Маю на увазi справжнього сина Iсаї та його матiр.

— Вони загинули. Їх убили Александровi хрестоносцi пiсля взяття тамтешнього Єрусалима.

— А як Александр дiзнався, що вбита дитина була сином Iсаї?

— За коштовностями, якими Iсая щедро обдаровував свою коханку. Вони були зробленi на його особисте замовлення в Домi Iзраїлевiм, за допомогою магiчних технологiй i мали клеймо королiвської ювелiрної майстернi.

— Отже, Александр використав цi речi, щоб ти вдав iз себе сина Iсаї?

— Саме так. Вiн радiв, як диявол, коли переконався, що я пiдходжу за групою кровi. Зрозумiло, аналiз ДНК видав би мене з головою, проте ми вирiшили ризикнути, поклавшись на неприязне ставлення в Домах до будь-яких генетичних дослiджень. Александр оселив мене на Землi Без Арафата, яку частенько вiдвiдували дiти Iзраїлю, забезпечив легендою i навчив деяким нехитрим фокусам. Вiдповiдно до нашого плану я трохи виждав, пристосувався до нових умов, потiм улаштувався працювати в цирку iлюзiонiстом. Ясна рiч, на мене врештi звернули увагу i виявили, що я маю непробуджений Дар.