Розділ «частина перша ШЛЯХ ДО ДЖЕРЕЛА»

Вони ввiйшли до його помешкання. Морган захистив вiтальню чарами вiд прослуховування, влаштувався в зручному крiслi бiля вiкна i розкурив сигару.

— Зi мною знову зв’язувався Колiн. Наказав арештувати Брана Ерiксона за звинуваченням у державнiй зрадi.

— Ага... — тiльки й промовив Кевiн, присiвши на м’який стiлець.

— Як ти розумiєш, — продовжував Морган, — я не мiг не зацiкавитися твоїми активними пошуками того ж таки Ерiксона. Звичайно, вас не можна назвати щирими друзями, проте твоя несподiвана агресивнiсть трохи здивувала мене. Особливо коли врахувати, що барон десь запропастився разом iз Бронвен, яка, в свою чергу, перетворила тебе на мумiю.

Кевiн не став повторювати баєчку про те, що закляття наклав Ерiксон, а не Бронвен. На вiдмiну вiд Дейдри, яка швидше захотiла повiрити йому, нiж справдi повiрила, Фергюсон на це не купився б. Тому вiн просто запитав:

— А як пояснив свiй наказ Колiн?

— Нiяк. Доручив менi заарештувати барона й одразу вiдключився. У мене склалося враження, що одночасно вiн з кимсь розмовляв. А тепер розповiдай, що за гедзь тебе вкусив. Чому ти шукав Ерiксона?

— Бо дещо довiдався про його витiвки, — неохоче вiдповiв Кевiн.

— Вiд Бронвен?

— Так... Тiльки не питай, що саме. Я дав їй слово мовчати.

— Добре, не питатиму.

Морган вiдкинувся на спинку крiсла, закусив сигару в правому кутку рота й уп’явся в Кевiна прискiпливим поглядом. За хвилю Кевiн збентежено вiдвiв очi.

— Зрозумiй... я дав слово.

— Атож, розумiю. I разом з тим бачу, що тобi дуже хочеться порушити його. В цьому немає нiчого ганебного, Кевiне. Бувають ситуацiї, коли слiпе й безумовне дотримання слова перетворюється з чесноти на дурiсть. Знаючи Бронвен, я маю велику пiдозру, що ти потрапив саме в таке iдiотське становище. Б’юсь об заклад, вона взяла з тебе обiцянку мовчати, не пояснивши, навiть не давши наздогад, про якi серйознi речi збирається розповiсти.

— Ну... — зам’явся Кевiн. — Власне, вона попереджала, що я пошкодую...

— I цим ще дужче заiнтригувала тебе, — пiдхопив Морган. — А потiм розповiла про таке, що зробило тебе мало не спiвучасником злочину.

— Нi, не спiвучасником. Радше, приховувачем.

— Отож-бо й воно. Якщо називати речi своїми iменами, то Бронвен видурила в тебе обiцянку. А це звiльняє вiд будь-яких зобов’язань. Чесне слово не можна отримати нечесним шляхом.

Зрештою Моргановi вдалося переконати Кевiна, i вiн переповiв усе, що почув вiд Бронвен, нiчого не приховуючи. Вислухавши його, Фергюсон ненадовго задумався, потiм сказав — але зовсiм не те, що очiкував почути вiд нього Кевiн:

— Ти здогадуєшся, навiщо вона це розповiла?