Розділ «Частина третя НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ»

Кейт подумав, що це й на краще. Рудий Кнур не матиме можливості розповісти, що сталося з ним насправді. Після двох пострілів з шокера він опритомніє не раніше, ніж за чотири години, а потім ще годин вісім-десять буде як відморожений і заледве зможе ворочати язиком. На той час його вже стратять.

— До речі, пане Волш, — озвався сотник. — Прошу вас по обіді зайти до міської управи. За Рудого Кнура призначено винагороду в тридцять златих. Тепер вони ваші.

Кейт і Джейн перезирнулись і зрозуміли одне одне одного без слів. Запозичених у Маріки грошей їм мало вистачити ще надовго (про коштовності взагалі не йшлося), а зв’язуватися з місцевою владою було вкрай небажано. Існувала небезпека, що якийсь надміру прискіпливий чиновник стане розпитувати про Саамі, про те, як вони добралися до Мишковича, де бували раніше, зрештою заплутає їх і викриє обман. Ці жалюгідні три десятки златих були не варті такого ризику.

— Гадається мені так, — заговорив Кейт. — Недбалість наша спричинила злодіїв вторгнення, і завдані були вуйкові Ховраню клопоти завеликі. Справедливим буде йому взяти винагороду цю.

Господар аж отетерів від несподіванки.

— Ну що ви, пане Влош! — запротестував він. — Які клопоти! Адже це моя робота — приймати пожильців, обслуговувати їх, терпіти всі їхні вибрики, зокрема й недбалість, на зразок вашої. Цим я заробляю собі на життя. А ті тридцять златих я не заробив. Це великі гроші, я не можу їх прийняти.

— То віддайте Елішці, — запропонувала Джейн.

— Але…

— Ми не бажаємо чути жодних заперечень, вуйко Ховрань, — твердо мовила Джейн. Відтак звернулася до сотника: — Пане Котятко, ви знайшли Рудого Кнура вже зв’язаним у домі пана Вуйка. Якщо мій чоловік відмовиться від прав на грабіжника, кому тоді належатиме винагорода?

У Котяткових очах промайнула розуміння.

— Певна річ, шановному панові Вуйку, — відповів він.

Джейн виразно поглянула на Кейта. Той усміхнувся і ствердно кивнув:

— Це є все, господарю. Законно винагорода ваша. Можете вирішувати своєю волею, як обійтися з нею.

— Коли хочете, — додала Джейн, — вважайте це відступною за те, що я забираю від вас Елішку. Ці гроші разом з тими, які вона заробить у мене на службі, дозволять їй зібрати гарний посаг.

Вуйко Ховрань у цілковитій розгубленості похитав головою. Він просто не міг добрати слів.

А сотник Котятко сказав:

— Пане Волш, пані… Дозвольте висловити моє щире захоплення вами. У наш час рідко зустрінеш таких добрих і безкорисливих людей.

Перш ніж піти, вуйко Ховрань особисто перевірив, що всі віконниці міцно зачинені, подивився, чи справді чисту білизну постелила служниця, а потім стояв у коридорі, поки не переконався, що Кейт як слід замкнув на засув зовнішні двері. І лише тоді, ще раз побажавши на добраніч, пішов до себе.

Повернувшись до кімнати, Кейт побачив, що сестра гарячково порпається в його речах.

— Не можу знайти сигарети, — поскаржилася вона. — Де ти їх сховав?