Розділ «Частина третя НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ»

Сестра лягла і знову притулилася до нього. Приголомшений почутим не менше, ніж тим, що допіру сталося, Кейт цілковито онімів і навіть не міг поворухнутися.

— Мені так добре з тобою, — продовжувала вона. — Мені ні з ким не було так добре, з жодною дівчиною.

Врешті до Кейта повернулася мова, і він бовкнув перше, що спало йому на думку:

— Дівчата не для тебе, Джейн, Тобі потрібен хлопець.

— Так, мені потрібен хлопець, — погодилась вона. — Мені потрібен ти.

— Але, Джейн…

— Мовчи, Кейте, і слухай мене уважно, — її голос став жорстким. — Всі ці роки я ненавиділа тебе не за те, що ти тоді переспав зі мною. Ти ж так страждав, так щиро каявся, і я ладна була пробачити тобі все… майже все. Одного я пробачити не могла: тоді ти зробив мене не просто жінкою — ти зробив мене своєю жінкою. Розумієш, Кейте? Своєю! Саме за це я ненавиділа і досі ненавиджу тебе. Бо кохаю тебе понад усе на світі!

— О, Джейн!… — простогнав Кейт.

— Ночами я довго не могла заснути, я згадувала ті хвилини, я мріяла про тебе, я марила тобою… хай тобі грець! І водночас розуміла, що нам не бути разом, що так неправильно, що це гріх. А інші хлопці мене не приваблювали, ніскілечки! Мені навіть думати було гидко про поцілунки з ними… не кажучи вже про інше. Мабуть, я справді лесбіянка, бо мені добре з дівчатами, але на світі є один хлопець, один-єдиний серед усіх, з яким геть забуваю про своє лесбійство. Це ти, Кейте. Лише ти. І ніхто інший.

— Боже мій! — прошепотів Кейт. Уперше за багато-багато років йому відчайдушно захотілося плакати. — Боже мій! Що робити?…

— Пам’ятаєш, що ти казав чотири дні тому? Ти питав, чим можеш спокутати свою провину. Ти казав, що згоден на все.

— Тільки не…

— Тільки це, Кейте. Тільки це. Лише так ти зможеш виправити скоєне, лише з тобою я можу бути звичайною гетеросексуальною жінкою. А кровозмішання… Та дідько з ним! — Джейн наблизила своє лице до його лиця і ніжно поцілувала його. — Кейт, любий мій, рідний. Я більше не можу ненавидіти тебе, це понад мої сили — розриватися між коханням та ненавистю. За десять років я вичерпала всі запаси ненависті, тепер я хочу просто любити тебе. І я любитиму попри все. — Вона знову поцілувала Кейта, цього разу пристрасно. — Я так довго чекала на цей день, я так хочу, щоб ти знову й знову кохав мене… Проте я не стану ні до чого примушувати тебе. Сам вирішуй, що для мене краще — спати з рідним братом чи з дівчатами. Обирай, котре лихо менше.

Кейт важко зітхнув, обняв її й міцно притиснув до себе.

— Джейн, люба! Ти розбиваєш моє серце…

— А ти моє вже розбив, — сказала вона. — Десять років тому.

Розділ 23

Пролунали традиційні слова відкриття зборів Ради, всі дванадцятеро її членів засвідчили свою присутність, і на кілька секунд у Залі запанувала зосереджена мовчанка, що зазвичай передувала початкові важливої розмови.

Маріка нетерпляче переступила з ноги на ногу. Як і належало спеціально запрошеному (такий статус було передбачено й регламентовано), вона стояла попід стіною біля порталу. Стоїчков приніс для неї крісло, і якби Маріка зараз сіла, ніхто б не розцінив цей вчинок як неввічливий. Проте вона вирішила дотриматися всіх формальностей, пов’язаних з її присутністю в Раді.

— Отже, перше, — заговорив Анте Стоїчков. — Тут присутня Маріка Мишкович, дочка Ілони Шубич. Пропоную затвердити її в тих самих правах, що й на попередніх зборах.