Розділ 7 Нарада

Богданов разів зо два безшумно плеснув у долоні.

— Браво, Керрі!

— Припущення Керрі йоса узгоджуються з наведеними фактами, хоч порівняння роду людського з варваром… — Спенсер похитав головою, — з варваром, який не цінує красу, мені не подобається. Що ж до внутрішніх проблем нашої цивілізації, то їх вистачає, і деякі з них теж цілком можуть непокоїти наше гіпотетичне Око.

— Однак дехто у ВКР схильний думати, що ми перебільшуємо, — сказав Морозов.

— Знаю. — Спенсер спохмурнів. — Однак вважаю, що вживати екстрених заходів рано. Безпосередньої загрози людству немає, а те, що нами цікавиться інша високорозвинута цивілізація, факт скоріше величезного наукового значення, аніж захисно-прикладного. Просто аварійно-рятувальна служба — даруйте за тривіальне нагадування — зобов’язана реагувати на будь-яку небезпеку, навіть таку, що прогнозується в далекому майбутньому, і тут ніхто не зніме з нас відповідальності, якщо ми не підстрахуємо один одного. Хотілося б у світлі всього сказаного почути, які заходи вживає спецсектор?

Керрі Йос поглянув на Морозова, той кивнув.

— Група експертів, — повідомив начальник відділу, — зайнята дослідженням “дзеркал”, викарбуваних знаків і розрахунком імовірного вектора втручання Ока, якщо, звичайно, воно має намір втручатися. Найближчим часом почнемо на місцях аналізувати причини появи “дзеркал”, знаків, дослідження планет, на яких побували розвідники. В подальшому передбачається обробка результатів аналізу на більших універсальних обчислювальних комплексах Інституту позаземних культур. І як найостанніший захід… — Керрі Йос спідлоба оглянув зал. — І якнайостанніший захід — тривога за формою “Шторм”.

Станіслав, Гнат і Богданов перезирнулися.

Потім Богданов продемонстрував усім відеофільм: перший — знятий на Шемалі, коли вивчалися “дзеркала”, другий — станція над Дзором, яку відвідувало невідоме Око, і третій — сліди, залишені Оком на обшивці розвідкораблів, на контейнерах і на станціях ТФ-зв’язку — дивні знаки у формі сліду людської ноги.

Після наради Гнат повертався до найближчого таймфага разом з Томахом і Богдановим.

Уже біля синьо-білого вітрила таймфага, над яким горіли видимі навіть удень букви “ТФ”, Гнат запитав:

— Хіба Спенсер не знає про заходи, які ви вживаєте? Чому він спитав про це на нараді?

— Звісно, знає, — відповів Томах. — Але не знають інші начальники секторів та відділів.

— А чого ти мене притягнув на нараду? Я ж не входжу до керівництва управління.

— Поки що ні, але перший крок ти вже зробив.

— Коли ж? — здивувався Гнат.

— Коли висадив СПАС-сім.

— А якщо серйозно?

— Я тобі вже казав: через місяць-два ми вирушимо в нову експедицію, туди, де працюють поки що лише розвідники. Це й стане твоєю перевіркою, повною — від фізпідготовки тіла до психіки та інтелекту. Щоправда, фізпідготовку ти маєш непогану…

— У наш час добре розвинені м’язи ще не можуть служити критерієм сили, — сказав задумливо-неуважний Богданов. — Дехто з юнаків нарощує м’язи за допомогою біотрансляції за два дні. Модно.