Розділ 7 Нарада

— Нехай краще це зробить Хейдо, — мовив Дикушин. — То його парафія.

Спенсер обернувся до голови Технічної ради Землі.

— Як відомо, — почав Уессон, вмикаючи спік-візор, — сучасна космологія понині не розв’язала проблеми топології чорних дірок, пов’язаної з проблемою виникнення Великого Вибуху, що породив наш всесвіт. Себто, назріла необхідність перевірити деякі оригінальні гіпотези, що дасть змогу вченим уточнити космологічну модель всесвіту і почати практичну реалізацію найновіших теорій. Це перша передумова експерименту. Крім неї, є ще кілька, приміром: район космосу, контрольований нами, поступово розширюється, і для безпечного прокладання ТФ-трас необхідно знати точне розміщення мас тяжіння в цьому районі. Водночас експеримент дасть змогу фізикам розв’язати проблему телекінезу чи психокінезу — можливості керувати, ТФ-переміщенням з допомогою наказу думкою. Як бачите, діапазон питань, які може розв’язати експеримент просвічування, досить широкий, хоч я і не назвав усього. Сам же експеримент полягає в збудженні галактичного ТФ-поля з допомогою ТФ-вибуху. Ударна ТФ-хвиля вмить облетить галактику, відіб’ється від усіх мас тяжіння: зірок, туманностей, чорних дірок — і дасть повну картину їх гравітаційної взаємодії. Це все.

— Спасибі, — сказав Спенсер. — Значить, учені передбачають провести ТФ-вибух на супутнику Сатурна? А чи є вже розрахунки вибуху?

— Ні, — відповів Дикушин. — Ми дали завдання Інституту ТФ-зв’язку вирахувати параметри вибуху, але якісні характеристики вже відомі зараз.

Спенсер помовчав.

— Згоден, відкладемо обговорення цього питання до того часу, коли буде повен обсяг даних з експерименту. Залишилося останнє питання, найважливіше. Це операція “Око”. Кажіть, Керрі.

Перед учасниками наради з’явилося збільшене зображення Керрі Йоса.

— Всі уже в курсі, тому починати “аб ово” не буду, — мовив керівник відділу безпеки. — Повідомляю тільки факти. Двічі з травня цього року і чотири рази за всю історію існування таймфага вантажі, що посилалися із Землі на планети інших зірок, не доходили до адресата. І ось один з цих вантажів виявлено недавно на Землі!

Усі вантажі — це обладнання тераформістів, машини для активного впливу на планетографію, завважте це. Друге: уже вшосте косморозвідка та великі експедиції зустрічаються з так званими “дзеркалами”. На думку спеціалістів, “дзеркала” — прилади для збирання інформації, точніше, своєрідні відеокамери, що передають зображення… куди — невідомо… Оці “дзеркала” люди вже тричі помічали на Марсі — піввіку тому, під час перерозподілу гірських хребтів, і чотири рази на Землі — два й півтора сторіччя тому. Дані перевірені в архівах і сумніву не викликають.

Третє: над Дзором розпечатано обидві резервні станції, що були законсервовані й працювали в холостому режимі. Якщо виходити з сучасного розвитку науки й техніки, ми, люди, робити це ще не вміємо. Там же, на Дзорі, під час цих подій пропав безвісти наш спостерігач, Василь Богданов. Розслідування обставин його зникнення, яке тільки-но завершилося, показало, що його викрадено! Хто це зробив — невідомо, але з якою метою, ми починаємо здогадуватися. Нас попереджають у такий спосіб, щоб ми частіше замислювалися над наслідками проникнення в зоряні світи. Щоб космос зостався таким, яким він є, щоб служив не лише нам, а й тим, хто прийде після нас.

Керрі Йос помовчав. Хтось кашлянув, і знову в залі запала тиша.

— Четверте, — вів далі начальник відділу. — Ми провели експеримент: запустили такі самі вантажі на ті ж станції, куди раніше вони не прибули. Все скінчилося щасливо, але… Дві доби тому з Історії, Шемалі та планет Гамми Суїнберна надійшли повідомлення: знову появилися “дзеркала”! Це прямо підтверджує наші здогади. І останнє: на Землю повернувся далекий галактичний розвідник “Хевсур”, який досліджував зірку Рігель, Бету Оріона; шістсот світлових років, межа наших автоматичних експедицій. На його борту випадково виявлено викарбуваиий знак, ось такий, — перед аудиторією з’явилося збільшене зображення — слід босої людської ноги з вм’ятиною біля пальців, що формою скидалася на метелика. — Такі знаки виявлено вже на трьох розвідниках першого класу, що ведуть розвідку на відстанях до двохсот парсеків, а також на станціях над Дзором, на проміжній ТФ-станції третього сектора і… на Землі.

Керрі Йос сів і вимкнув спік-візор.

Пролунав голос Спенсера:

— Факти вражають. Який висновок?

— Висновок досить тривожний, — вирік Морозов, з’являючись перед присутніми. — Хоча начальник відділу безпеки займає в цьому питанні, як на мене, дуже благодушну позицію. Той факт, що нами зацікавилася цивілізація вищого типу, повинен змусити нас переглянути принципи “зоряних походів” і серйозно зайнятися екоетикою. Щоправда, деякі натяки Ока вельми прозорі, як, наприклад, “крадіжка” вантажів. На попередження це мало схоже.

— То тільки на перший погляд, — сказав Керрі Йос. — Я аж ніяк не благодушний і недарма звертав вашу увагу на характер зниклих вантажів. Справа, мабуть, у тому, що Історія, Шемалі, планети Суїнберна — прекрасні планети, немовби навмисне створені для того, щоб милуватися ними. А ми туди вибухову техніку, здатну пересунути гірські хребти і висушити ціле море! Уявіть собі, що в наш земний музей, скажімо, в Ермітаж, прийде хтось і почне пересувати стіни, перевертати догори ногами картини, класти на бік скульптури! І тільки тому, що йому так, бачте, зручніше споглядати.

— Ви вважаєте, що для згаданих планет ми уподібнюємося цьому варвару? — запитав хтось із залу, не вловивши іронії в словах Йоса. — Виходить, що чорні пейзажні Шемалі викликають почуття естетичної насолоди? Чорний колір швидше пригнічує, а не радує.

— А чому ви думаєте, що ми, люди, єдині поціновувачі прекрасного в галактиці?