Розділ 6 Старий завод

Бруно знову обвів поглядом принишклих інспекторів і махнув рукою.

— Потім докумекаєте, наше діло надіслати у відділ ззедення з результатами аналізів та нашими висновками.

Уже коли швидколіт злинув у небо і пустир з контейнерами став маленькою латочкою на жовто-зеленому килимі землі, Богданов ляснув себе по лобі:

— Я згадав, де бачив такий знак. На Шемалі у квартир’єрів…

Станіслав здивовано присвиснув.

У відділі на них чекало повідомлення від Тектуманідзе, одержане через канал спецсектора.

— Про вовка помовка, — сказав Томах, вислухавши рапорт чергового по відділу. — Що ж, послухаємо, чим Шалва нас порадує…

Інспектор увімкнув відеозапис.

— Славо і Микито, моє вам шанування, — сказав Тектуманідзе. Мовби заздалегідь знав, що саме вони першими слухатимуть його повідомлення. — Я дещо розкопав по вашій лінії. Керрі натякнув, що ви продовжуєте роботу з “дзеркалами”. Перше: мої експерти мало не до гвинтика розібрали другу станцію над Дзором, ту саму резервну, на якій гостював хтось невідомий. Слідів — жодних, якщо за ці сліди не вважати відсутність програм у бортовому комп’ютері. Таке враження, ніби записи на фероголках стерли. Як це можна здійснити без порушення структури ферокристалів — я не знаю. Експерти також. Крім того, виявлено один незвичайний знак, я покажу його згодом Друге: перед тим, як зникнути… вибач, Микито, — Тектуманідзе глянув просто в розтвор відеокамери; очі в нього були почервонілі й ніби налиті слізьми.

Томах крадькома зиркнув на Богданова, але в того лише випнулися жовна і звузились очі.

— Перед тим, як зникнути, — вів далі Тектуманідзе, — Василь намагався реалізувати ідею глобальної гіпнообробки Дзора. На його замовлення постачальники доставили у важкодоступний гірський район планети гіпногенератор — проґавили служби контролю наслідків. Своїми руками він склав випромінювачі й мав намір увімкнути генератор. На думку Василя, — ми знайшли його інформ, — щоб запобігти війні на Дзорі, найліпше провести превентивне лікування від агресивності гіпнонавіюванням. Утішусь, якщо вам знадобиться ця інформація. Тепер демонструю знак, викарбуваний на панелі головного пульта розпечатаної станції. — Шалва показав голографічний знімок панелі, на якій інспектори побачили знайомий контур сліду босої ноги. — Між іншим, на корпусі генератора і на кобурі у Василя, — пам’ятаєте, він, як і всі офіцери Дзора, носив пістолет, — викарбувано той самий знак. У мене все, до зв’язку.

Тектуманідзе кволо помахав рукою, і запис закінчився.

— Втомився Шалва, — по паузі мовив Томах, хоча сказати хотів зовсім інше.

— Помітно, — погодився Богданов, теж думаючи про інше. — Що ж робитимемо? Слід цей, думається, перевершить і наші “дзеркала”! Чи не так?.. На кобурі, на генераторі, на пульті станції, на контейнерах і, врешті, на базі Шемалі — один і той же знак! Не тільки в далекому космосі, а й на Землі. Розумієш, чим це пахне? Адже той знак…

— Знак Ока, — докінчив Томах. — Ти це хотів сказати? Можливо, він і ще десь є, а ми проґавили?

— Але що він означає? Хто його ставить? Навіщо?.. Мене оце мучить думка: а що як між усім цим — ідеєю Василя, слідом та іншими явищами є зв’язок?

Томах помовчав, знічев’я переставляючи предмети на столі.

— Не виключено. Шалва теж подумав про це, інакше не став би квапитися з повідомленням. Виходить, комусь було вигідне зникнення Василя… Кому? Аборигенам Дзора?

Богданов похитав головою.

— У такому разі наших спостерігачів на Дзорі було б давно розсекречено, а це малоймовірно. Ні, ідзорити тут ні до чого.