Розділ 11 “Червона книга”

— Здається, це Південна Америка, точніше — північ її. Добре видно Південний Хрест, та й запах специфічний — сельва.

Микита набрав шифр спецсектора УАРС. Над пультом спалахнув віом: стрепенувся черговий американського філіалу і, набравши поважного вигляду, проказав:

— Слухаю, сорок третій південної тропічної.

— Дайте прямий канал з начальником відділу безпеки центрального бюро Керрі Йосом.

Черговий завагався.

— Час у них пізній… Щось термінове? Богданов кивнув.

— Дві дев’ятки.

Черговий мовчки зв’язався з Європою і зник з віома. За дві хвилини на його місці появився невдоволений, насуплений Керрі Йос.

Угледівши усмішку Богданова, він від несподіванки замружився і труснув головою. Впевнившись, що це не сон, що бачить своїх працівників наяв, прокричав:

— Номер! Де ви зараз?

— В Америці, десь біля дельти Амазонки.

— А ми вас шукаємо на Тріасі, мобілізували весь загін Момми!

— Скільки часу ми були відсутні? Керрі гмукнув.

— Хіба ви самі не знаєте? Ну й діла!.. П’ятнадцять діб! Два тижні я тут собі місця не знаходжу!.’. А втім, то все дурниці Самі зумієте добратися чи підкинути транспорт?

— Доберемось. Ось трохи оклигаємо — і доберемось. Тільки дай відбій на Тріасі, нехай припиняють пошук.

— Дам неодмінно, — Керрі вимкнув канал зв’язку.

Розвиднялося.

Перед тим як відлетіти, Гнат ще раз вийшов з модуля, аби подивитися, куди вони сіли вночі.

Корабель стояв на рівному майданчику, що з усіх боків був оточений чотириярусним лісом. У першому ярусі, заввишки близько трьох метрів, росли папороть і фікус, плелися ліани, а над ними здіймалися гігантські сейби з могутнім корінням, яке подекуди здибило, проламало сіру бетонну поверхню майданчика.

Нічною ямою виявився ідеально круглий колодязь діаметром близько чотирьох метрів і невідомо якої глибини. Трохи збоку в бетоні виднілося заглиблення, а в ньому — випуклий іржавий щит з викарбуваною шестикутною зіркою в центрі.