TextBook – А чого це він тут бреше про молоду націю?
– Я кажу про політичну націю, яка ще недосформована…
– Проплачений московський агент!
– Так, я закінчив! – Політолог обурено йде геть.
– А ви мене зніміть! Я вам краще за нього розкажу, що таке українська нація і звідки вона взялася. Я вже тридцять років у товаристві «Просвіта» працюю!
– Льоньчік, сворачіваємся…
– Ось так завжди! Як тільки чуєте правду, відразу «давай сворачіваємся»… Кремлівські прихвосні!
– Дєдушка, успокойтєсь!
– А чому це ти зі мною російською мовою розмовляєш, соплячка?
– Старий козел! Так краще?
– Краще! Ти, той, во…, мову не забувай!
Мітингарі повертаються з Банкової. Там кордон «Беркута». Біля театру Франка на сходах теж «Беркут». Міліціянти у шоломах з’являються з боку Інститутської та Городецького. Лаштують коридор уздовж проїжджої частини Хрещатика. «Бояться суки, що рух перекриємо!»
– Україна – це Європа! Україна – це Європа! – студенти стають ланцюгом перед силовиками і стрибають прямо у них перед обличчями.
– Майдауни! Майданутиє! Майданвошкі! – якийсь хлопець поруч читає новини з новенького айфону. – Як швидко російська пропаганда працює! Під новиною «У Києві новий Майдан» – уже дві тисячі коментарів, і всі такого штибу!
– Що ти хочеш? Їм там добре мізки промивають! Ми ж усі бандерівці, ми ж усі фашисти!
– Жорік, ти хвашист?
– Єщьо какой! Жидовствующій рускоговорящій фашисто-бандеровєц, пьющій ночамі кровь донєцкіх младєнцев!
– Ха-ха-ха-ха! Жидобандера! Скажи це на камеру, я перекину до Хайфи!
– Шалом, дарагая мама, – той, кого називали Жоріком, махає рукою в об’єктив айфону, – пєрєдаю тєбє прівєт із центра фашиствующего Києва. Ізвіні, мама, но я, навєрноє, нє совсєм єврєй, потому что как-то вдруг стал фашистом і полюбіл Украіну, которую сєгодня лішилі європєйского будущєго. Я шлю тєбє прівєт с Майдана, гдє собралісь люді, протєстующиє протів бандітской власті. Нормальниє простиє люді, коториє нє хотят чувствовать сєбя рабамі. Вон там, за моєй спіной, стоіт Фаріон, которой ти так боїшся, і даже, может, Тягнибок. Вон там! Как відішь, я говорю тут по-рускі, і ніхто мєня за ето нє убіваєт. Так что нє вєрь московской пропагандє і мєньше смотрі тєлєвізор. Люблю тєбя. Слава Україні!
– Героям слава! – кволо озивається поруч лише двійко людей.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей » автора Мухарський А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Відділення друге «Сувора українізація»“ на сторінці 9. Приємного читання.