Розділ «Відділення перше «Лагідна українізація»»

Ну, друже, ти і попав! «Обирай, – каже, – я чи вона, бо дитини не буде».

– Вас розрахувати? – питає офіціант.

– Так…

Я чомусь здогадувався, що саме так і буде. Десь глибоко в душі жила підозра, що вона так і не пробачила моє одруження з Мариною. Вона завжди визвірялася, коли бодай краєм вуха чула її ім’я. О, ці незбагненні юнацькі психо-статеві травми, кармічні вузли довжиною у ціле життя. Мені не хотілося б вірити, що нею в ту мить рухало бажання жіночої помсти.

Марина з Анжелою були головними жінками в моєму житті, хоча інших жінок теж було доста. Марина – спокій, розважливість, мудрість, надійність. Анжела – пристрасть, інтелект, ризик, найвищі емоційні злети. Дві жінки – дві протилежності.

І я обрав. Знаєте кого? ДИТИНУ! І ТУ, І ДРУГУ!

І видихнув світ із полегшенням. Закрутився знов.

– Яка дорога у вас кава! – здивувався чоловік у береті, коли до нього підійшов офіціант. – Я такої ціни не подужаю! Ви рублі приймаєте?

– На жаль, ні.

– А де у вас обмінка?

– На першому поверсі.

– А їжу для кота де можна придбати?

– Я не знаю…

– Цікаве місто Київ. Люди цікаві… – Встав і вийшов геть.

За два дні у Святошинському РАГСі ми потайки від усіх розписалися.

«Вам марш Мєндєльсона ставити?» – запитала тьотя Юля (на грудях бейджик Юліана Свята – реєстратор РАГС) під час процедури підписання усіх нормативних актів. У відповідь я розреготався так, що вона, здається, трохи злякалася. Це був нервовий сміх загнаної у кут людини.

Але я будь-що поставив собі зберегти життя обох дітей. Я не знав і не розумів, що чекає на мене далі. Я не знав, як я скажу Марині про одруження з Анжелою, яка теж чекає на мою дитину. Я не знав, де я буду жити і взагалі куди мене винесе цей поворот долі. Жив одним днем і просив Господа Бога якось владнати усю ту катавасію, яку заварив сам.

Розрадою у цей період були чи не найдовші та найцікавіші за усе моє життя подорожі. Наприкінці лютого ми з командою одного телеканалу полетіли на острів Реюньйон знімати проект «Ігри патріотів», де гасали з бичками, пили пиво «Ля Додо» та купалися з акулами. Потім я організовував дилерську конференцію компанії «Київстар» у Малайзії. Затим возив приватних замовників на Принцеві острови. На початку травня народилася Іванка, а вже у червні ми знову поїхали знімати чергову серію «Ігор патріотів», цього разу – на Лазурне узбережжя Франції.

До кінця червня я жив із Мариною, але коли живіт у Анжели остаточно заокруглився, наважився розповісти їй усе. Сухо, вольово, без подробиць сказав: «Я мушу йти, бо знов зустрічаюсь з Анжелою, яка теж вагітна від мене!» Все.

Звістку цю вона перенесла стоїчно. З нею не трапилося істерики і не зникло молоко. Тільки й сказала: «Бог тебе покарає!».