Розділ «Відділення перше «Лагідна українізація»»

«Згоден!» – кивнув я головою й озирнувся на свого янгола-охоронця, який мені підморгнув: «Не хвилюйся, все владнаємо!»

Вона велика жінка. Марино, я безмірно тобі вдячний за Соню та Іванку, за твою мужність, силу, за поблажливість до твого хиткого і непевного чоловіка, який заплутався, закрутився у вихорі марнославства, гламурних витребеньок, якихось комплексів, розваг, подружніх зрад – усього того, що зазвичай трапляється з чоловіками за тридцять, коли вони тільки починають дорослішати й шукати свою самість, дорогою набираючися смертних гріхів і розплачуючись за них усе життя. Дякую тобі. Я твій боржник.

За два тижні ми з Анжелою взяли кредит у триста тисяч і купили чарівний будиночок на Осокорках.

А тепер хочу звернутися до дітей.

Любі мої, кохані Іванка та Андрійчик. Ви народилися з різницею у п’ять місяців. Але ви народилися! Ви обоє живі, здорові, й у вас попереду ціле життя! Я щасливий, що все сталося так, як сталося. Я б не пережив смерті когось із вас. Ви можете ображатися на свого батька, бо він не приділяв вам стільки уваги, скільки мав би приділяти. Проте я кожному з вас подарував життя. Можливо, хоч це спокутує частину того гріха, який я взяв на душу. Подивіться одне одному в очі й посміхніться, бо ви бачите свого брата і свою сестру. Ви бачите світ і бачите сонце. Ви бачите квіти, дощ і ластівок у небі. А ваш ненароджений братик сидить на небі й трохи вам заздрить. Люблю вас безмежно усім серцем.

Ваш слабкий, емоційно нестабільний, недосконалий батько.

– Але якщо зазирнути в глиб музичної історії України, то виявиться, що багато пісень, які ми знаємо як російські, мають абсолютно автентичне українське звучання. Зокрема знамените «Яблучко» чи «Я мілого узнаю по походкє», або «С одєсского кічмана». Москалі по-простому їх у нас украли і привласнили, а українські тексти загубилися в історії. Проте наше завдання – їх відшукувати, відмивати від мулу, пороху брехливих нашарувань та знову повертати до вжитку. Так сталося і з наступною піснею, більше знайомою слухачам як «Поручік Галіцин». Хоча народилася ця пісня у бандерівських криївках і звучала так:

Четверту добу ми не бачимо сонця,

Сльозиться у схроні зволожений мур.

Не плачте душею, мій друже Ковалю,

Бо дуже нелегко й мені самому.

Уже котрий тиждень чекаєм нагоди,

Коли запалає Вкраїна в огні.

Мій друже Ковалю, затягнемо пісню,

Бо дуже нелегко й самому мені.

Кудись наші коні помчали далеко

І долю понесли у зоряну ніч.

Нам сниться в розлуці згорьований батько,

Зсивіла дружина приходить у сни.

А нам би одверто агітки лукаві