Застібаю манжету на лівій руці, вище ліктя. Зсередини вона вкрита крихітними голочками, вони встромляються у шкіру, але це не боляче. Від манжети тягнеться шлейф дротів, його я підключаю до роз’єму в стіні. На міській вежі починає бити годинник: раз… два… три… Мороз поза шкірою продирає від цих звуків, я заплющую очі.
Дванадцять!
Манжета щільніше стискає руку. Від голочок розливається тепло: до серця. До горла. Перед очима спалахують золоті іскри, мерехтять, танцюють, ой, як добре жити! Яке щастя, що ми живі!
Я співаю на повен голос. Динамомиша прокидається, залазить у своє колесо і все швидше перебирає лапами. Над кліткою засвічується тьмяна лампочка.
Енергетична година!
Мені не потрібне світло — я сама свічуся. Від радості. Мені не потрібне тепло — я сама кого хочеш зігрію. Я вмію співати, танцювати, малювати… мабуть. Я вмію складати вірші і грати в баскетбол!
Посміхаючись, знімаю манжету. Від неї на руці залишається слід: візерунок із червоних цяток. Він безслідно зникне за годину чи дві. Зараз, якщо придивитися, він складається в якісь літери… та мені не до цього. Мені весело!
Як добре, що я є! Як добре, що у мене є робота. І не проста — за двадцять хвилин участі в шоу мені дають пакет на дев’яносто вісім енерго!
Риплять двері — я їх не замикала. Тримаючись за стіну, входить Єва. Її обличчя горить у напівтемряві під шаром пудри, що світиться.
Щойно глянувши на це обличчя, я одразу ж припиняю танцювати.
— Мене оштрафували, — каже Єва тремтячим голосом. — На повний пакет.
— Як?!
— У мене немає запаски, — каже Єва ледь чутно й сідає на підлогу.
— Як же це? — розгублено питає Гнат.
Він наш сусіда. Мешкає з нами в одному блоці.
— Вона збилася сьогодні на шоу, — мляво пояснюю я. — Помилилася. Її оштрафували й не видали енергопакета. А запаски у неї нема.
Єва лежить на ліжку й дивиться в стелю. Іноді здригається, ніби від лихоманки. Її руки холодні, як… лід. Смерть?
— Гнате, — кажу я рішуче, — де можна в місті підзарядитися?
— Ніде, — швидко відповідає він і відводить очі. — Ти ж знаєш… тільки в енергогодину.
— Неправда. Пам’ятаєш, Гладкий з тридцять дев’ятого блоку розповідав…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дика енергія. Лана» автора Дяченко М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ПЕРША“ на сторінці 3. Приємного читання.