Розділ «Перше наближення»

Повзе змія

— Слухай, ти, серйозний, — Глод підійшов до старшого патруля майже впритул, фіксуючи боковим зором, як сержанти теж присунулися ближче, готові будь-якої миті втрутитися. — Ти можеш зараз розвернутись і поїхати, але вже сьогодні тебе викличуть. І не моє начальство, навіть не твоє. Не хочу називати прізвищ і посад, аби не подумав, що тут на понт тебе беруть. Але особисто поцікавлюся, що саме скажуть лейтенантові, котрий своїми діями ускладнює працівникам шостого управління знайти та знешкодити особливо небезпечного злочинця Богдана Баглая. Орієнтування отримували?

— До чого тут…

— До всього! — на Максимів крик повернули голови люди біля тролейбусної зупинки. — Сказано — беріть мужика, грузіть у машину, доставляйте, куди скажу! Чи ти таки хочеш відповідати за бездіяльність?

— Баглай, Баглай, — пробурчав лейтенант, збавляючи оберти. — Вуха болять від того Баглая. Так би і сказали, нема чого в бутилку лізти.

— А я, лейтенанте, сказав, як вважаю за потрібне. Ворушіться, ми тільки час тратимо.

…Коли брудного і п'яного Вову Манька вивантажили з патрульної «канарки» на убозівському подвір'ї, подивитися на видовище вийшли навіть із чергової частини. Затриманого під здивовані погляди дотягли до Глодового кабінету. По дорозі Максим наштовхнувся на не менше за інших здивованого Калиту, буркнув на його німе запитання:

— Ось, привів. Виховуйте.

— І як це розуміти?

— Отак і розумій. Вова Манько, власною персоною. Колишній чоловік імовірної коханки Баглая. Проспиться — допитаємо. Якщо раніше не знайдемо адреси без його, гм, допомоги. Зробив усе, що міг.

— Та бачу, — стримано відповів Калита. — Може, його в камеру краще?

— За що? В жодному злочині не підозрюється, навіть громадський порядок не порушує, — Глод покосував на лейтенанта. — Нехай лежить тут, тільки аби Черниченко не дізнався.

— Не буде його сьогодні.

— Правильно, законний вихідний.

Залишивши Вову спати на підлозі в своєму кабінеті, Макс зачинив двері й нарешті отримав можливість випити пива. Ранок тільки починався, лише десять по дев’ятій. Загальний стан після пляшечки світлого трохи поліпшився, а коли опер — де наша не пропадала! — відкоркував другу, пиво розслабило, й накотила страшенна втома. Плюнувши на все, Глод повернувся в кабінет, зачинився зсередини і під хропіння свідка сам поспав годинку. А потім, відчувши, як сили повертаються, протер очі й рішуче взявся за остогидлого Вову.

Коли свідок зміг більш-менш адекватно сприйняти довколишній світ і до ладу говорити, Глод гукнув Калиту. Разом вони вислухали заплутану історію стосунків Вови з колишньою дружиною, заодно дізналися, яким він хлопцем був, поки в його життя не влізла нахабно малолітка, залетіла від когось, йому сказала — одружуйся, бо хата в нього своя, окрема, а потім аборт зробила, паскуда. Нічого, думав — поживуть, лише на три роки їх і вистачило. Не треба, мужики, молоденьких шукати, бо обдурять, стерви, ще й бандитів нацькують… Дівоче прізвище Людки — Свиридюк, живе вона тепер із матір’ю, тещею Вовиною колишньою, теж, за його словами, сучкою першої гільдії. Про свої зазіхання на спокій колишньої дружини Вова принципово не бажав говорити, вимагав посадити її разом з мамкою серйозно та надовго, присудити їм виплату матеріальних збитків на його користь і взагалі відновити справедливість, знайшовши бандитів, котрі його побили.

— Хочеш — пиши заяву, — великодушно запропонував Калита. — Припаяємо їм ще хуліганку.

— Ви їх — того?

— Того, того. Ти про заяву подумай, ми серйозно. А де живе теща, все ж таки скажи, бо замахалися ми з тобою тут, роботи по горло.

Кінець кінцем у Глода був протокол допиту Володимира Манька, де зафіксовано основні моменти його розповіді про аморальний спосіб життя, що його веде колишня дружина, думки свідка стосовно можливого зв’язку Людмили Свиридюк із кримінальними злочинцями й адреса, за якою вона тепер мешкає. Заодно Вова впізнав на фото Рога, Скляра і Кузьму — це вони, падлюки, били його на замовлення жінки Людмили. Таким чином, офіційна підстава зацікавитися Людмилою тепер була.

— Що думаєш? — поцікавився Калита, коли Вова нарешті пішов похмелятися далі на радощах від несподівано знайденої управи на колишню дружину-бандитку, і вони з Глодом залишилися самі.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Повзе змія» автора Кокотюха А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Перше наближення“ на сторінці 40. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи