Биті є. Гоцик

Ілія безпорадно потер пальцем праве вухо.

— У мене ніколи ще не було…

— Дівчини?

Ілія кивнув.

— І сексу, — признався.

— Не бреши.

— Правда…

— Капєц! То тобі що… курс молодого бійця провести?

— Пішов ти… — Ілія смикнувся, відвернувся.

— Ну, як знаєш… — Гоцик ляснув Ілію по плечу. — Ходімо хавку купувати.

— Зачекай! — Ілія обернувся до Гоцика, благально зазирнув йому у вічі. — Ізідора…

— Ну…

— Тобі ж вона — одна з багатьох. Я… бачу. Не чіпай її. Бо для мене вона…

Гоцик насупився, недобре глянув на Ілію.

— Добре… — кивнув.

Та перш, ніж Ілія захлинувся вдячною радістю, почухав потилицю і додав:

— Присягаюся. Сьогодні до півночі не зайду до її кімнати. Встигнеш поперед мене — Ізідора твоя. Ну, а як ні, то…

То була їхня перша ніч у кам’яному замку. Хлопці повернулися з селища — повні руки торбів.

— А де олія?! Де бальзамічний оцет? Де салат і помідори? — Ізідора вивалювала покупки на широчезний важкий дерев’яний стіл, що мовби перелетів сюди із казки про трьох ведмедів.

Мчала мити червоні солодкі перці, складала гіркою баклажани, роздивлялася червону цибулю, кришила трави, приправляла ними свинину, що уже смажилася на широкій пательні.