Розділ «Книга II Мейлань»

– Добре, Саїде-на, – кивнув я, думаючи про своє. – Жертви, жертви… багато буде жертв. Щоб їх було менше, я повинен зустрітися з Істиною віч-на-віч. Тому я прошу тебе про одну послугу. Будь ласка, поклади свою сокиру он у той куток… Гаразд?

Сач-Камал здивовано глянув на мене, а проте статечно пройшов у вказаний куток і акуратно притулив до стіни свою дворучну сокиру.

Я глянув на сиву жінку зі списом, яка так за весь цей час і не зрушила з місця.

– А ви – свій спис. Будь ласка!

Жінка мовчки опинилася в кутку – я позаздрив м’якості й потайності її ковзкого кроку – і поставила спис поруч із сокирою Сач-Камала.

– Тепер ви, панове! – обернувся до родича Ляна й Чандри Дева.

Ті перезирнулися, знизали плечима, але віднесли мечі туди, куди було вказано.

– Матінко Ци, будьте люб’язні, приєднайте до них свій Чань-бо!

Бабця скорилася мовчки, за що я був їй дуже вдячний.

Так, начебто все… без Но, Кунди й Сая я цілком обійдуся. Треба буде – покличу.

Я зайшов у куток – так, напевно, входять у клітку з плямистим чаушем – де тужно вишикувалися Звитяжці й Тьмяні, і опустився на холодну підлогу. Моя права рука лежала на руків’ї Єдинорога. За поясом улаштувалася Дзютте.

«Єдинороже, кажи ти, – подумав я. – Якщо треба, я підтримаю, але не будемо їх бентежити й відволікати від головного.»

«Добре, Чене», – була відповідь.

І, абстрагувавшись на якийсь час від світу людей, я ввійшов у світ Звитяжців.

– Ви посміли з’явитися сюди! – почув я гнівний брязкіт, що не передвіщав нічого хорошого, і зрозумів, що це Юе Сач-Камал. – Ви, зрадники й клятвопорушники, посмітили знову прийти в цю залу!

Кханда В’ячасена й Ковзкий Перст понуро мовчали.

– Усі ви тут хороші! – безцеремонно перервав його Уламок. – Посміли, з’явилися… І взагалі, спалене село – це ваша робота!

– Наша? – щиро здивувався спис.

– А з якого права, – упавши на підлогу, загримів Юе Сач-Камал, – заговорив ти, непрошений гостю, порушуючи розмову Найстарших?!

Кханда квапливо впав поруч із Сач-Камалом і дзвінким шепотом щось повідомив йому. Єдиноріг-Я встиг розібрати всього кілька слів – «Кабірський Кат» і «фарр-ля-Кабір» – після чого Кханда замовк, а Сач-Камал налився багряними відблисками.