Розділ «Книга II Мейлань»

– Ми не маємо до спалення села жодного стосунку, – вимовив він після довгої паузи.

– Не маєте? – втрутився Єдиноріг-Я. – А Чинкуеда? Один із…

– Одна, – уточнив Юе Сач-Камал.

– Неважливо! Одна з вас! Ти ж не будеш це заперечувати?

– Не буду, – до Юе повернулася його колишня незворушність. – Чинкуеда Кехая на прізвисько Змія Шен була однією з нас і однією з тих, хто вижив після підступного бойовища…

Усе ж не проминув нагоди вколоти!

– І ви заслали її в Шулму! – перебив його Єдиноріг-Я. – Щоб на клинках Диких Лез Шулми в емірат повернулася Істина Батин! Хіба не так?!

– Не так, – із деяким подивом відповів Юе. – Я взагалі не розумію, про що ти кажеш. Так, Чинкуеда Кехая була серед нас трьох, серед тих, хто врятувався, коли ці, – він гнівно блиснув на старійшин, – зрадили нас. Але ми не переступаємо своїх клятв! Ми не порушуємо Закон. І за цей час ми жодного разу не приносили жертв Минулим богам. Ми шукали тих, хто захоче піти за нами. Нас мусило знову стати Дванадцять і Один! Але…

Він на мить замовк.

– Але Чинкуеді, Змії Шен, не сподобалося. Вона жадала помсти, і це ятрило їй душу. І вона вбила двох старійшин Ради, коли ті їхали у Верхній Вей. Двозубець Ма, Язик кобри, упав із підпиляної Придатком Чинкуеди колоди в річку Цун-лі, а кинджал Ландинґ Терус не витримав бою зі Змією Шен. І ми прогнали Чинкуеду. Відтоді вона зі своїми Придатками жила десь на солончаках…

– Ми нічого відтоді не знаємо про Змію Шен, – сказав двоконечний спис.

– Ми не знаємо, що таке Шулма, – сказав Юе Сач-Камал.

– Ми не знаємо, що сталося в спаленому селі, – сказали вони обоє.

І я їм повірив. Одразу. Беззастережно.

– Ви дізнаєтеся, – відповів Єдиноріг-Я.

7

– Но, Саю, Кундо, – свиснув у моїй руці Єдиноріг. – Ідіть сюди!

– Асахіро, Косе, Фарізо! – крикнув я. – Ідіть сюди!

Вони підійшли.

Вони розповіли.