Розділ «Книга II Мейлань»

– Так, – ледь чутно дзвякнув Ковзкий Перст.

– Так, – луною відгукнувся Кханда.

– Якщо гонець, якого я пришлю, скаже вам: «Так» – учіть! Якщо ж він скаже «Ні» – вирішуйте самі… я не маю права жадати від вас більшого. І пам’ятайте, що час невблаганний…

8

– …і пам’ятайте, що час невблаганний, – закінчив я, повторивши все, що було потрібно, присутнім людям.

– Ти сам збираєшся їхати? – вкрадливо поцікавився Кос, і я зрозумів, що поїду не сам.

– А куди ж я від тебе дінуся? – невесело усміхнувся я своєму колишньому дворецькому.

Кос згідно кивнув.

Нікуди, мовляв, не дінешся… і не сподівайся.

– Я з тобою, – поклав мені руку на плече Асахіро Лі.

– Так. Ти – зі мною, – погодився я.

– Нікуди ви не поїдете, – упевнено заявила Фаріза. – Тобто, нікуди ви не поїдете без мене. Хіба через мій труп.

Я глянув на неї й переконався, що без неї ми справді нікуди не поїдемо. Навіть через її труп. Бо труп Фарізи поїде слідом.

– Чене, ти, звичайно, можеш мене прогнати, – подав голос Емрах іт-Башшар, що сидів на підлозі, – але я однаково поїду з вами. Я перед тобою в боргу і…

Я приречено махнув рукою. Виїхати з Кабіра було стократ простіше!

– Тільки його нам і не вистачало! – фиркнула Фаріза, але, як не дивно, обійшлася цього разу без образ на адресу пригніченого Емраха.

Молоді батиніти весь цей час про щось тихо радилися – і тепер від них вийшов один представник.

Той найгнучкіший юнак зі світлим волоссям, що перев’язував плече іт-Башшару.

– Ми їдемо з вами, Вищий Чене, – схилив він голову переді мною.

– У вас є справи тут, – якомога м’якше відповів я. – Можливо, доведеться вчити інших істині Батин.