Розділ восьмий Cукня від небіжчиці

— Залучила. Особисте прохання пана комісара. Без жодних фінансових чи інших зобов’язань із поліцейської сторони.

Дана Лилик знову клацнула пальцями. Вочевидь, їй під такий супровід краще думалося.

— Цікавий хід, — мовила нарешті. — Проте на правду доволі схоже.

Повірила.

— Не бачу нікого, крім вас, пані Дано, хто б міг мені помогти виконати цю направду невдячну з усіх точок зору місію.

— Тобто я стану поліцейським агентом? — Голос дівчини здригнувся від раптового збудження.

— Якщо вам так зручніше — хай буде. Хоч мені більше подобається вважати вас своєю добровільною помічницею.

— Не важливо, як це назвати. Якщо допоможе покарати вбивцю панни Агнешки — буду тільки рада. Отже, — Дана знову перейшла на діловитий тон, — чим я можу посприяти?

Питання Клим приготував давно.

— Ваша партнерка… можу я називати так панну Агнешку?

— Звісно.

— Так ось, ваша партнерка напевне вела таємне життя. Не те, про яке знало її широке оточення. Зв’язок із Сілезьким підтверджує мої припущення. І щось підказує — то не поодинокий факт. Я правий?

Дана відповіла не одразу. Побовтала замислено ложечкою вистиглу каву, колупнула недоїдений десерт, нарешті сказала, дивлячись Кошовому просто в очі:

— Ви праві. Я була посвячена в її інакше життя. Воно жодним чином не було злочинним, кримінальним тощо. Втім, подробиці дізнавайтеся самі. Підкажу лиш, де шукати відповіді.

Клим напружився.

— Я весь увага, пані Дано.

– Є вілла на Зеленій [34]. Коли зовсім точно, в глибині, до неї можна потрапити і з боку вулиці Замойського. Будинок невеличкий, дуже затишний, ховається там у невеликому садочку. Я орендувала її минулої осені, в листопаді, за дорученням панни Агнелі. Власник не знає, хто справжній орендар. І не має знати. Термін спливає за півтора місяця й, звісно, що продовжуватися не буде. Ви впізнаєте, там жінки на фронтонах.

— Впізнаю. Що я можу там знайти?

Дана знизала плечима:

— Напевне, відповіді. Не всі, хоча б частину. Аби не ламали двері, ось, — дівчина попорпалася в сумочці, видобула ключик, поклала перед Климом на стіл. — Маю запасний, хоч майже ніколи не користувалася. Панна Агнеля веліла зробити копію, тримати в себе. Від тих дверей є кілька ключів. У кого — не знаю. Все це, як ви розумієте, й називається іншим життям моєї партнерки. Далі робіть, як знаєте, пане Кошовий, — вона підвелася. — Найкраще завітати туди вдень. Зручний час — десь друга пополудні. Але дуже прошу, поверніть мені цей ключ, коли він уже не буде вам потрібен. І загалом інформуйте, як просувається справа.