Розділ восьмий Cукня від небіжчиці

— Але я дурна, прости мене, Господи.

— Щось сталося? Щось не так?

Клим боковим зором далі стежив за незнайомкою, котра тим часом мило, рівно й зазвичай коротко спілкувалася з присутніми. Всі, до кого говорила, схоже, знали її. Проте не аж так близько, аби витрачати час на тривалі й докладні розмови.

— Злякалася, бо думала — Агнеля воскресла, а ніхто, крім мене, не бачить, — мовила Бася, тут же пожалівшись: — Вона в мені, бач, глибоко засіла, Климе. Такий слід залишила в душі та серці, важко позбутися відбитку.

— Це тобі вперше покійна панна Агнешка привиділася?

— Один раз бачила її уві сні, — призналася Бася. — А зараз — ніби сама постала, в плоті. Все сукня.

— Сукня? — перепитав Кошовий, тепер уже відверто не зводячи з незнайомки очей.

— Від панни Агнелі, — кивнула Бася. — З її салону. Не те щоб останній модний зразок, та й не дуже стара річ. Минулий, а точніше — позаминулий сезон. Не ця весна, торішня осінь. Я бачила таку на самій Агнелі, приходила в ній до нас у театр. Теж, пригадую, була прем’єра.

— Може, це одна з її шанувальниць?

Бася гмикнула.

— Для того, аби шанувати панну Агнелю чи, тим більше, вшановувати пам’ять по ній, не конче так убиратися. Я хотіла сказати, що бачила цю саму або подібну сукню на ній самій. Та де, Климе, просто схожа. Ніхто не буде в здоровому глузді вдягати чужу сукню. Тим більше — Дана! Не вкрала ж вона її, чесне слово! Могла замовити собі таку чи схожу, коштів вистачає.

— Дана? Ти знаєш її?

— Особисто — ні. Але її багато хто знає. Помічниця панни Агнелі, ти ж бачив її на похороні!

— А, так, так… — промимрив Клим.

Хоча зовсім не міг пригадати зараз, чи дійсно помітив її там. І взагалі, не запам’ятав майже нікого з численної скорботної публіки, хіба когось знав раніше.

— Дана Лилик. Довірена особа, була наближена до панни Агнешки. Одна з небагатьох, кому та довірялася, — пояснила Бася.

— Чим вона займається зараз? Із чого живе?

— Климе, чим може займатися близька подруга панни Радомської? — вигукнула Бася, наче говорила до дитини. — Не жебрає, так напевне! Агнеля ніколи б не наблизила до себе кого заманеться. Є в Дани якесь приватне життя, про неї небагато говорили. Для чого багато говорити про помічниць та приятельок, коли сама Агнешка — головний предмет?

Отож. Тут важко не погодитися.

Тим часом Бася вже забула про Дану Лилик, бо її закликали пити шампанське. Потягнула за собою і Кошового. Він пообіцяв долучитися за кілька хвилин, давши зрозуміти — треба до чоловічої кімнати. Підморгнувши, Бася змішалася з гостями.