Розділ «Повість п’ята. Роду «Худого», татарський бранець, козак, отаман, наказний гетьман, боярин, державний злочинець»

Передихнувши, знову бралися за своє: перев’язали жертві руки й ноги, проділи через них колоду і поклали катованого на жевріюче вугілля.

У Заруцького — ані пари з уст.

— Сільон, сільон, єдрьонная мать! — наче аж з повагою вигукували кати.

І знову дивувалися: чи вони таки справді поглухли, чи їх — стогонів — і справді немає?

Стогонів не було чути.

— Сільон, сільойн, єдрьонная мать!!!

Міцний отаман, але й вони не ликом шиті. Не таких до нелюдського крику доводили, закричить та вовком завиє і цей Івашка...

Зі злості і від безсилля били катованого ногами і палицями, кололи його ножами, кліщами виривали шматки шкіри і м’яса — мовчить отаман, як у рот води набрав!

Та чи він залізний, дивувались кати і доходили до висновку, що він — заговорений. Чаклун він, характерник, тому й болю не відчуває.

Але є в них у запасі ще один засіб — не втерпить отаман, так завиє, що й волосся на голові сторч стане.

А втім, з волосся й почали.

Виголили його на маківці голови, а тоді заходилися лити на виголене місце воду — по крапелиночці: кап-кап-кап...

І знову — кап, кап, кап...

Рівномірно і методично.

Спершу ніби нічого не відбувається, подумаєш, вода на голову, на тім’я капає-крапає, але швидко...

Швидко це безневинне, як на перший погляд, капання на тім’я холодної води — рівномірне й методичне — виявиться такою мукою, що її ніхто не може витримати, найстійкіші впадають у відчай і втрачають присутність духу...

Заруцький і цю «процедуру» витримав.

Без жодного звуку-стогону — наче закам’янів.

— Нелюдь!!! Нелюдь!!! — кричали кати, самі нелюди і самі лякалися.

Зійшлися на тому, що перед ними або ж вовкулак, перевертень в образі та подобі людській, або й, прости Господи, нежить, нечиста сила, погань, що її споконвіку і звали на Московській Русі нежитем. Істота така без плоті й душі — все, що не живе людиною. Це й не мертвяк, але й не привид, а істота особлива — дух, кікімора, лєшій... Нежить, одне слово. Яка і не живе, і не помирає, вона просто є. Існує.