Розділ «Повість друга. Під срібним скіфським знаком. Москва, кремль і всі його таємниці»

— Ну... він...

— Ваша величносте, — наперед ступила її рятівниця гофмейстерина Барбара Казановська. — Опануйте себе. Що сталося — те сталося, і назад вже нічого не переграєш. Мужайтеся! Ми думали, що ви знаєте... Його величності, російського царя, а вашого любого мужа Дмитрія Івановича, більше немає...

— Але тільки в цьому світі! — в один голос вигукнули фрейліни. — Він є, але вже в іншому, у кращому, не земному світі. А в цьому світі...

— Що в цьому світі? — запитала Марина, хоч і розуміла, що це запитання зайве.

— У цьому світі його убито. Ті мужлани і мужики, які — чуєте? — ще безчинствують у царському палаці...

У тиші, що раптом настала, чути було гупання, тупотняву ніг, крики, брутальну московську мову...

— Вони і вбили руського царя Дмитрія Івановича. Він став першою жертвою злощасного заколоту. Ваша величносте, хоч як нам тяжко це казати, але ви вже... вже удова. Та ще й невідомо, чи вдасться хоч вас уберегти. Злощасний заколот московських мужланів триває... Вони все ще шукають вашу величність, аби відправити вас слідом за вашим мужем, а їхнім царем. А шукаючи, на ходу грабують, а жінок ще й ґвалтують. Чи додому забирають, щоби там уже вволю натішитись... І заправляє ними боярин князь Василій Шуйський. Той, кого не так давно цар Дмитрій Іванович порятував від шибениці. Шуйський і віддячив йому за це — кулею в груди...