TextBook — То я піду, пошукаю собі жінку...
Так їй бабця Софія розказувала (батько, правда, гнівався, аби хлопка не морочила Марині голову своїми хлопськими казками, — не того Марина роду-народу! І навіть вдавався до своєї крутої панської лайки, що незмінно починалася згадкою про якогось пса — «Пся крев!..»).
— Не буду, не буду хлопських казок розказувати панночці ясновельможній, бо ж вона роду не простого, а панського. Тому й не буду, — клялася та божилася бабця Софія, а тільки вони залишалися удвох, Маринка й прохала бабусю:
— Заспівай мені пісню...
— Дак пісні ж у мене прості, як батечко твій каже, хлопські. А ти ж панського роду...
— А ти просту і заспівай.
Бабцю Софію двічі не треба було просити (та ще пісень співати, а знала вона їх та знала!).
Ой чорна я, си чорна,
(Вона й справді була чорна, як жук.)
Чорнява, як циганка.
Чом си полюбила,
Чом си полюбила
Чорнявого Іванка?
Марина захоплено ляскала в долоні, так їй подобалась ця пісня хлопська. А бабуся Софія — рада старатися:
Іванко, та й Іванко,
Сорочка-вишиванка,
Високий та стрункий,
Високий та стрункий,
Ще й на бороді ямка.
І Маринка, не втримавшись (пісню вона вже знала), підхоплювала й собі, і її дзвінкий голос покривав постарілий і вже чи не вилинялий голос няньки:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Марина — цариця московська» автора Чемерис В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Повість перша. Самбір. У замку королівського старости“ на сторінці 9. Приємного читання.