TextBook — Спасибі тобі, царський віснику. Своєю смертю ти оживив мене і вдихнув у мене нове життя.
І поведе до фонтана, коня напувати...
А тим часом замком, як з-за мурів виглянуло сонце, вже вістка летітиме: царевич Дмитрій на царство в Москві вінчаний, цариця Марина веде коня напувати...
А побіля замку йшла розвесела жіночка, яка десь нічку прогуляла, а це, вертаючись додому, пританцьовувала та приспівувала (і в замку чутно було):
Лугом іду, коня веду.
Розвивайся, луже!
Сватай мене, козаченьку,
Люблю тя дуже.
Ой хоч сватай, хоч не сватай,
Хоч так присилайся,
Щоб та слава не пропала,
Що ти залицявся...
Царевич Дмитрій у Москві!..
Царевич... Ба, ба не царевич, а вже цар руський, бо в самому Кремлі вже вінчаний на царство.
Під радіння усієї Москви-матінки!
Під бемкання малинових дзвонів!
Тріумф і повна перемога Дмитрія! Самозванець він, як дехто пасталакає, чи істинний син тирана Івана, тепер уже не суть важливе — царевич переміг. А переможці завжди праві.
Тріумф і повна перемога! Як свого часу казав Гай Юлій Цезар: прийшов, побачив, переміг!..
Чи як сказано в Євангелії: хто має вуха слухати, хай слухає!
Так воєвода пан Юрій Мнішек у ті дні невтомно повторював:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Марина — цариця московська» автора Чемерис В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Повість перша. Самбір. У замку королівського старости“ на сторінці 42. Приємного читання.