Розділ «Макс Кідрук Бот. Ґуаякільський парадокс»

— Що за єресь? Ви хочете, щоб я повірив, що мікроскопічні роботи, які не наділені пам’яттю, не просто вціліли після знищення «NGF Lab», але й запам’ятали ім’я одного з учасників проекту та тепер осмислено його розшукують? О Боже, навіщо? Я що, схожий на ідіота? — він забрав зі стола течку, поклав руку на плече агента Торнтон: — Ти марнуєш час, — і вийшов із кімнати.

— Він нічого не зрозумів, — розвів руками Тимур.

Лаура тільки повела бровою, мовляв, я ж тобі говорила.

— Це правда? — після кількасекундної мовчанки Ліза Джин Торнтон звернулася до француженки. — Ви можете підтвердити слова Коршака?

Лаура Дюпре не відповіла, прикипівши поглядом до своїх нігтів.

— Перевірте голови заражених тут, в Еквадорі, та переконайтеся, що я кажу правду! — запекло доводив Тимур.

— Сумніваюся, що це реально. Ми в Еквадорі, а не в Штатах. Крім того, єдина голова, яка нас по-справжньому цікавить, — це голова Мігеля Віктора Суеро, а від неї, як ви розумієте, мало що лишилося. Та навіть якщо ви кажете правду, — із нотками розчарування підсумувала американка, — ви ж розумієте, що я не напишу про таке в рапорті. Я розслідую катастрофу рейсу XL516, а не причини зомбі-хорору в Еквадорі.

— Тоді пишіть «туризм», — ще більш розчаровано протягнув Тимур. — Ми з Лаурою та Ріно приїхали полазити в горах, крапка. Тепер ми можемо бути вільні?

— Так, — Ліза Джин Торнтон легким кивком вказала на двері. — За коридором сходи нагору. Машина та водій чекають надворі. Вас відвезуть назад до хостелу, біля якого ми вас підібрали.

Тимур хотів щось бовкнути з приводу «підібрали», але роздумав і встав з-за столу.

— А Ріно? — підводячись, Лаура похмуро прошивала Лізу очима.

— Не хвилюйтеся, його привезуть слідом за вами. Обіцяю. І ще раз перепрошую за незручності.

Тимур перетнув кімнату, відчинив двері, пропустив Лауру вперед. Двері виходили в тісний коридор з облупленими стінами, який упирався в бетонні сходи, що вели нагору. Від стін тхнуло цвіллю та вогкістю, як і в будь-якому підвалі. Ліворуч від сходів було видно ще одні двері. Напіввідчинені. За ними відкривався огляду перпендикулярний коридор. «Мабуть, десь там утримують Ріно», — відзначив Тимур.

Коли Лаура Дюпре переступила поріг, Ліза Джин Торнтон несподівано повернулася на стільчику та голосно запитала:

— Що, на вашу думку, могло спричинити до появи нанороботів у Ґуаякілі?

Тимур знизав плечима:

— Найпростішою відповіддю було б: неподалік Ґуаякіля хтось збудував «NGF Lab-2».

— Але ви в це не вірите?

— Ні.

Американка випросталася, розгладила складки на спідниці. Лаура поспіхом вийшла геть, не дослухаючись до розмови. Тимур, неначе згадавши щось, затримався: