Розділ «Макс Кідрук Бот. Ґуаякільський парадокс»

— Отож, я запитую ще раз: мета вашого приїзду до Еквадору?

Українець неспокійно засовався на стільці.

— Як багато вам відомо про проект «NGF»? — поцікавився він.

Лаура штрикнула Тимура осудливим поглядом і штовхнула коліном під столом.

— Тут ми ставимо запитання, — грубувато озвався блондин, що далі розгойдувався на стільці та, наче запрограмована машина, прокручував пальцями «Zippo».

Ліза підняла руку, жестом просячи його не втручатися. Чуття підказало їй, що Тимур похитнувся, що він готовий розповісти, й американка ступила ще крок назустріч:

— Не скипай, Джонні. Не бачу причин не відповісти. Після того як я з’ясувала, що чоловік на ім’я Тимур Коршак вилітає до Ґуаякіля, мені надали необмежений доступ до засекреченої інформації, що стосувалася проекту «NGF», тобто я могла запитувати, про що завгодно. Вищий рівень доступу тільки в президента. Я провела ніч, вивчаючи документи, та дізналася, що 1996-го з ініціативи полковника ЦРУ Пентагон виділив чималі кошти на будівництво таємної лабораторії в пустелі Атакама на півночі Чилі. Це стало початком утілення ідеї про створення бійців нового покоління. Наскільки я зрозуміла, то мали бути солдати, у чиї голови вживлюють спеціальні наноагенти, які дають змогу об’єднувати мізки в одну мережу, неначе комп’ютери. Перші прототипи, яких назвали ботами, завдяки цьому змогли діяти як єдиний організм, миттєво, у режимі реального часу обмінюючись тактичною інформацією. У документації вказано, що через сформовані з наноагентів плати розробники могли безпосередньо надсилати команди в мозок і керувати діями піддослідних, але мені в це важко повірити. Мені відомо, що як піддослідних у «NGF Lab» використовували немовлят. Відомо, що через певні технологічні особливості до них застосовували електросудомну терапію, або електрошок. Мені також відомо, яку функцію кожен із вас виконував у проекті, — агент по черзі показала пальцем на Тимура та Лауру. — Влітку 2009-го частина піддослідних, які на той час досягли дванадцятирічного віку, втекла. Двоє науковців, японець і канадець, які керували проектом, спробували владнати ситуацію, не повідомляючи про це Пентагон, однак їм це не вдалося. — Тимур про себе відзначив, що Ліза Джин Торнтон не озвучує жодне ім’я. Вона, безперечно, знала імена Вілла Ноланда, Ральфа Доернберга, Кейтаро Роки й інших, проте обмежувалась неконкретними згадками на кшталт «полковник ЦРУ» чи «двоє науковців». — Ситуація швидко стала неконтрольованою, частина працівників «NGF Lab» загинула, боти вбили від 200 до 300 чилійських селян, після чого Пентагон вирішив припинити функціонування проекту. Попри те, що в «NGF Lab» вклали не менше ніж сорок мільярдів доларів, лабораторію знищили. Ви двоє та Ріно Ґроббелаар уціліли. Півтора року ЦРУ й АНБ відстежували ваші пересування та переписку, після чого вас залишили в спокої, вважаючи, що ви більше не становите загрозу національній безпеці США.

Тимур дещо раптом зрозумів. Вони не знають. Пентагон так і не знає найважливішого — ні старий Джеп, ні канадець Ральф Доернберг не писали про це у своїх доповідних, відповідно, Пентагон і ФБР уявлення не мають про психоістоту! Чоловік повернувся на стільці й утупився в Лауру:

— Вони не знають.

Не піднімаючи підборіддя, француженка вдруге штовхнула його коліном.

— Що ми не знаємо, Тимуре? — риси обличчя американки загострилися, золотисті очі спалахнули. — Що кілька сотень еквадорців протягом останніх днів, так само, як і пілот «LAN Ecuador» Мігель Суеро, одержимі пошуками людини на ім’я Тимур Коршак?

Тимур відмахнувся. Він не здивувався, що ФБР поінформоване про колективні галюцинації в «сутінкових».

— Придурок, — прошипіла Лаура.

— Тоді що ще? — наполягала Ліза Торнтон. — Чому вони вас шукають? Не мовчіть, Тимуре.

— Вони можуть допомогти, — ігноруючи американку, Тимур звернувся до Лаури.

— Це довбані янкі! — виплюнула француженка, скинувши голову. — Ти забув, як вони допомогли минулого разу? Якби не вони, Алан Ґрінлон зараз був би живий! Я ледь не загинула через їхню «допомогу».

— Мігель Віктор Суеро чимось заразився? Як це пов’язано з тим, що відбувалося в Ґуаякілі протягом минулого тижня? Як це пов’язано з проектом «NGF»? Чому пілот кликав вас і одночасно вів літак до загибелі? — Ліза Джин Торнтон напосідала. — Відповідайте!

Тимур похитав головою та промовчав. Лаура частково мала рацію, і він вагався, чи варто розповідати федералам про психоістоту. Тимур боявся, що ФБР перетворять його на приманку. Та, попри все, вирішив розказати:

— Припускаю, що у ваших звітах про проект «NGF» не зазначено, чому саме боти втекли, — він зиркнув на американку. Та кивнула, заохочуючи його продовжувати. Блондин припинив розгойдуватися та крутити запальничку. — Все, що ви знаєте зі звітів Кейтаро, — це те, що в певний момент боти нібито без причини почали поводитися неадекватно, а згодом утекли. Та це не так. Причина була. — Протягом п’яти хвилин колишній програміст виклав, як Лаура Дюпре виявила перші зблиски загадкової форми свідомості, що вивільнилась унаслідок тривалого застосування до піддослідних малюків електрошоку, як психіатр зробила висновок, що ця свідомість є чимось на кшталт пазла зі шматків несвідомого, захованого глибоко в мізках усіх людей, як через залишений Вадимом Хортом передавач вони спілкувалися з примарою, яку назвали психоістотою, а також те, як психоістота завдяки мозковим платам із нанороботів у головах малюків почала використовувати боти як ляльок-маріонеток, що й призвело до загибелі людей і краху проекту «NGF». — Я розумію, що вас дивує, чому Мігель Суеро, який увігнав літак в один із терміналів аеропорту Маямі, безперестану повторював моє ім’я. Але ви мусите усвідомити: зараз запитання «чому?» не стоїть. Я сам до кінця не усвідомлюю, чому ця потвора — психоістота — шукає мене. Значно важливішим є запитання — «як?». Пілот літака заразився наноагентами, тими, які виготовляли в лабораторії «NGF Lab» в Атакамі, я не маю в цьому сумнівів, але я не уявляю як. Психоістота може впливати на мозок людини лише за умови, що в мозковій корі сформована так звана колонія з наноагентів. А наноагенти не беруться з нізвідки. Спочатку їх потрібно «зібрати» з поодиноких молекул за конкретним алгоритмом. Потім запрограмувати, щоб вони знали, що робити, потрапивши в кров. Урешті-решт потрібно ввести або хоча б вилляти їх на організм, оскільки повітряно-крапельним шляхом вони не передаються.

Блондин презирливо чмихнув і підвівся: